15 травня 1873 р. у німецькому місті Вісбадені народився Павло Скоропадський.
Батько, Петро Іванович Скоропадський (1834–1885), професійний військовий, воював на Кавказі, 1865 р. в чині полковника звільнився з армії. Був на Стародубщині повітовим предводителем дворянства.
Бабуся Павла — Єлизавета Петрівна Скоропадська-Тарновська.
По материнській лінії Марії Миклашевської родовід брав початок від Великого князя Литовського Гедиміна.
Якщо добре погуглити, то знайдемо бальзам на душу. Роду Скоропадських понад 7 століть, серед родичів — Костянтин Мономах і литовський князь Гедимін. Вихідці з родини укладали шлюби з представниками таких відомих українських родин, як Лизогуби, Кочубеї, Закревські, Полуботки.
Відомий уманський козак Федір Скоропадський, який воював у війську Богдана Хмельницького і поліг у бою під Жовтими Водами.
Павло Скоропадський споріднений із чотирма гетьманами:
Онук Федора Скоропадського – Іван Скоропадський став гетьманом України після І. Мазепи (1708—1722).
Прямий нащадок гетьмана Івана Самойловича.
Прямий нащадок гетьмана Данила Апостола.
Нащадок Анни Розумовської, сестри гетьмана Кирила Розумовського.
Як бачите, історія козацтва — по суті персональна історія роду.
До п’яти років Павлусь жив у Німеччині, тому першою мовою, якою він заговорив, була німецька.
А далі була Україна, Чернігівська губернія, Тростянець – родинна садиба Скоропадських. Отже, п’ять наступних років Павлусь провів у Тростянці.
Цікаво, що сусідом Скоропадських був художник Микола Ґе. Він мав хутір Іванівський поблизу станції Плиски охоче займався пасікою, прекрасно клав печі. Гетьман Павло Скоропадський згадував, що художник Ґе був частим гостем його діда Івана в Тростянці. Жив у гостьовому флігелі, «переписав усю нашу сім’ю». Так художник увічнив маленького Павлуся (ліворуч, у синьому одязі) з матір’ю та братом.
Оскільки батько часто був у роз’їздах, опікувався онуками дід Іван Михайлович Скоропадський (1805–1887), колишній полтавський губернський предводитель дворянства, меценат, засновник Тростянецького дендропарку.
Пізніше Павло Петрович Скоропадський згадував: «Перші українські враження мені навіяні в будинку мого діда. Але тут є потреба точно встановити, якими вони були. Україна розумілася як славне минуле, але ніяк не пов’язувалася з сучасним, іншими словами, ніяких політичних думок, пов’язаних з відновленням України, не було. Моя вся родина була глибоко віддана російським царям, але в усьому підкреслювалося те, що ми не великороси, а малоросіяни, як тоді говорилося, знатного походження. В домі всюди висіли старі портрети гетьманів та різних політичних і культурних діячів на Україні, було кілька зображень старовинних Мамая. Українські пісні постійно співали в домі. Дуже поважали бандуристів, що співали свої думи, причому дід їх завжди щедро винагороджував. У домі одержували «Киевскую Старину», читали й обговорювали книжки Костомарова та інших українських письменників. Висів між гетьманами портрет Мазепи, такий ненависний всякому росіянинові, в домі перед ним не схилялись, як це роблять тепер українці, вбачаючи в ньому символ української самостійності, а мовчки ставилися з симпатіями, причому тільки обурювались, що досі в соборах під час Великого посту Мазепу піддавали анафемі, і сміялися з нелогічності, що в Києві одночасно в Софіївському соборі піддають анафемі, а в Михайлівському монастирі за нього, як за творця храму, возносять молитви за упокій його душі. Суворо дотримувалися старих українських звичаїв не тільки в хатньому побуті, але намагалися дотримуватись і в релігійних обрядах, там, де старі українські різнилися з новими російськими. …Дід добре розмовляв українською, а нас українській мові спеціально не навчали, проте українські книги читати давались». (Моє дитинство в Україні (рос.)).
Мати Павла дуже турбувалася про успішність сина, зі складних предметів наймала йому репетиторів. Юний Скоропадський був дисциплінованим, старанним учнем. До 10 років Павло навчався в домашніх умовах і лише для складання іспитів їздив до Стародубської гімназії.
Дивними стежками йдуть людські долі. Двоє видатних українців з пуп’янку заговорили чужою мовою: Вік Некрасов французькою, Павло Скоропадський – німецькою; обох виховав «рускій мір», обоє писали російською; Некрасова пригорнула земля Франції, Скоропадського Німеччини. Чи не було дитинство, домашнє виховання передумовою поразки Гетьмана? Какаяразніца?!
Залишити відповідь