– Оце прочитала я у тебе про Лянцкоронського і замислилася. Чому я думала, що першим гетьманом був Байда Вишневецький? – закидають Хомівна.
– Сонечко, формально, ні Дмитро Байда, ні Остап Дашкевич, ні Предслав Лянцкоронський гетьманами не були. Вони були князями, ватажками. Першим січовиком Олександр Ріґельман у своєму літописі називає Євстафія (Остапа) Дашкевича. Доводить, що за свої заслуги він у 1505 р. отримав від Сигізмунда І Старого для своїх козаків привілеї на землі у Брацлавському та Київському воєводствах. Другим гетьманом називає зятя Костянтина Острозького князя Предслава Лянцкоронського. У деяких джерелах Остафія Дашкевича називають першим гетьманом запорізьких козаків, Предслава Лянцкоронського — низових козаків. У Літописі Григорія Граб’янки вказано: «Року 1506 гетьманом війська запорізького був Предслав Лянцкоронський, людина з сенаторського роду. Він багато разів щасливо воював з козаками землю османську. У часи цього гетьмана, за польського короля Сигізмунда І Старого, за вислуги козакам виділено землю коло Дніпра (вона була відбита в 1340 р. польським королем Казимиром І у руських землях) і даровано їм всякі вольності». Після нього був князь Дмитро Вишневецький (Байда). І тільки князь Остафій (Остап) Ружинський був офіційно обраний гетьманом. Як бачиш, ота дурнувата фразочка («де два українці, там три гетьмани»), що породила міф про степових піратів-голопупенків, які боролися за булаву гетьманів, відпадає. Князі, аристократи очолювали козацтво, не переймаючись тим, як їх називають «гетьман» чи «отаман». Це не була посада «на прокорм» для «отримання відкатів». Вони щедро вкладали власні кошти в утримання армії захисників.
– За О. Рігельманом:
– 1-й гетьман — Остафій Дашкевич (1505),
– 2 — Предслав Лянцкоронський (1515),
– 3 — князь Дмитро Вишневецький (Байда),
– 4 — князь Остафій Ружинський
– 5 — Венжик Хмельницький (1534)
– 6 — Сверговський (1574)
– 7 — князь Богдан Ружинський (Богданко) (1576)
– 8 — Іван Підкова (брат молдавського господаря Івоні) (1577)
– 9 — Яків Шах
