Немає числа тим Грицькам, які започаткували роди Григоровичів! Їх стало стільки, що прізвища стали подвійними. Таким був козацький рід Григоровичів із міста Бар на Поділлі, відомий ще за Хмельниччини, як Григоровичі-Барські.
Ще у ХVІІІ ст. заможний крамар Григорій Григорович-Барський із родиною оселився у Києві на Подолі. Крамарював, родині лад давав, став старостою церкви Успіння Богородиці Пирогощі.
Дав Григорій синам домашню освіту, після якої старшого Василя (1701-1747) прийняли до Києво-Могилянської академії. Згодом парубкові мандрівочка запахла: упродовж 24-х років пройшов Василь Григорович-Барський пішки через Польщу, Угорщину, Австрію, Болгарію, Грецію, Румунію, Італію, відвідав головні пам’ятки давніх цивілізацій і раннього християнства у Сирії, Лівані, Іраку, Йорданії, Ізраїлі, Єгипті, двічі відвідував Афонські монастирі. Увесь складний шлях мандрівника знайшов відображення в описі подорожі, проілюстрованому власними малюнками – видами міст, планами та видами монастирів. Подорожуючи світом, записував свої враження від побаченого, описував міста, архітектурні па м’ятки, церкви, мечеті, природу, традиції і культуру різних народів.
І став пішаниця-поліглот автором одного з перших українських тревелогів, Василь Григорович Григорович-Барський.
Молодший брат Іван Григорович Григорович-Барський (1713-1791) – відомий український архітектор. Закінчив Києво-Могилянську академію, був депутатом Київського магістрату, автор фонтану Самсон, Покровської церкви, церкви Миколи Набережного, споруд у Козельці, Золотоноші. Саме йому належить ідея та проєкт першого водогону та каналізаційної системи в Києві. У кінці цього ж віку в Межигір’ї з’явилася порцелянова фабрика Григоровичів-Барських, котра діяла до початку ХХ ст. У 1920-х, на базі цього підприємства працювали керамічні майстерні бойчукістів.
Іван Григорович – батько 15 дітей.
Архітектором, почесним киянином був і Віктор Григорович Григорович-Барський. А його дочка Ганна Вікторівна – дружина видатного терапевта Феофіла Яновського, мати Віктора та Михайла Яновських. Старший син Феофіла Гавриловича Віктор – професор-юрист у червні 1938 р. був арештований за підозрою у шпигунстві; в квітні 1939 засуджений на 10 років позбавлення волі. Помер у 1942 р. у тюрмі м. Соль-Ілецьк Чкаловської, тепер Оренб. обл., Росія. Реабілітований. Молодший Михайло Яновський – архівіст і бібліограф, виїхав за кордон і загинув 1940 р. в Мексиці.
Правник Павло Павлович Григорович-Барський (8 серпня 1887 р. м. Київ – ?) – підполковник Армії УНР. Випускник гімназії (Ананьєв), юридичного факультету Київського університету. Учасник Першої світової, останнє звання у російській армії – поручник (лейтенант). У лютому 1915 р. потрапив до німецького полону. Був одним із засновників гуртка офіцерів-українців у таборах для військовополонених російської армії у Німеччині. У 1917 р. був одним з організаторів Українського полку ім. Т.Г. Шевченка, з військовополонених-українців, у січні 1918 р. – 1-ї Української (Синьожупанної) дивізії. У січні-квітні 1918 р. обіймав посади командира куреня та помічника командира 2-го Українського (Синьожупанного) полку військ Центральної Ради.
Серед нащадків Івана Григоровича – відомий у Європі адвокат, киянин Дмитро Миколайович Григорович-Барський. Мав він чотирьох дітей: син Дмитро – соліст Празької опери, в’язень Освенціму. Гліб врятувався у США. Дочка Ірина відмовилася виїхати за кордон, залишилася в СРСР. Правда, довелося Ірині тікати до Середньої Азії, вийти заміж за архітектора Сильвестра Севрюка, змінити прізвище. Галина Сильвестрівна Севрук народилася 1929 року в Самарканді. Через роки повернулася в Україну. 
Училася Галина Севрук у художній школі при Київському художньому інституті, потім вступила на факультет живопису, її подругою однокурсницею була Алла Горська. Разом дівчата ходили на баскетбол. Разом почали вивчати українську мову та історію України у Брайчевського, бо український художник – це мова та історія. Разом створили вітраж «Тарас Шевченко. Мати»; разом були виключені зі спілки художників, разом переслідувалися.
Отакі міні-сильветки з родинного альбому Григоровичів-Барських.
Залишити відповідь