Бекас – Gallinago gallinago (діалектні назви – баран, баранець звичайний, баранчик крехкун, дикий баран, довгоносик, пастушок, кулик – болотянка).https://www.youtube.com/watch?v=8uZc8UXW8VU
Чому баран, баранець, баранчик? Бо бекас-самець під час шлюбного лету творить хвостом такі звуки, наче бекає ягням.
Назва невеликого прибережного птаха «бекас» запозичена з французької мови, що означає «птах із довгим дзьобом» до 8 см.
Бекас англійською Snipe, звідси однокореневе слово «снайпер».
На честь цього виду птахів названо астероїд 8764 Ґаллінаґо.
Цей птах шанований у Європі. Зображення бекаса можна знайти на купюрі у 100 нідерландських гульденів зразка 1973—1985 рр.
В Україні ліричну симфонію бекасові створив Остап Вишня. Той самий гострослов, який відбув страшну покару у ГУЛАГу, повернувся до Києва, де колишні друзі його «не впізнавали», переходили на інший бік вулиці. Один Максим Рильський не злякався: він запросив друга пожити в його будинку. Звісно, обоє затятих мисливців і рибалок, частенько виїздили на полювання. От і склав Остап Вишня збірочку «Мисливські усмішки».
Читаю і насолоджуюсь…
«Бекас для охотника, насамперед,— собака! Я ж ніколи не думаю, що ви таке твердження зрозумієте безпосередньо! Ясна річ, що бекас — не собака, а птиця, але кожен мисливець знає, що полювати бекаса без собаки, це все одно, що справляти весілля без музики. Отже, коли хочете говорити про бекаса, треба перш за все говорити про собаку, бо без лягавого собаки ви бекаса не те, що не їстимете, а навіть не бачитимете. Значить, давайте про … бекаса. Бекас — невеличкий болотяний птах, сіренький, з біленьким на пузці пір’ячком, дуже меткий, із дуже довгим дзьобом, довгенькими ногами, зривається з характерним для нього криком і летить, навіжений, ніби він перед тим, як злетіти, випив мінімум двісті грамів: зигзагами. Який же він смачний-смачний, бекас! Делікатес! І,— майте на увазі,— бекас,— це один з тих небагатьох сортів дичини, яку засмажують разом з уздром, з потрухами: дзьобика його під крильце, трішечки масла — і в піч. Не дай бог, потім сметанки та, не дай бог, іще чого-небудь,— це такая — вам кажу — симфонія, що… давайте зараз же їхати на бекасів… І знову ж таки: бекас без собаки і не делікатес, і не симфонія, бо без собаки — нема бекаса».
