3 січня 1856 р. у Києві народився Іван Селезньов, автор живописних робіт на історичну тематику (помер 31.03.1936 р. у Києві). Селянська родина, вуличне виховання. Початкову освіту здобував у київській гімназії.
З 1872 по 1881 рік Іван учився в Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв у майстерні Павла Петровича Чистякова, який і пробудив інтерес у юнака до історичного жанру. Під час навчання за академічні малюнки і картини Іван отримав шість медалей: срібними медалями (1876 – отримав дві Малі срібні медалі, 1877, 1878 – Велику срібну медаль); золотими (1880, 1882). За програмну роботу «Яків упізнає одяг сина свого Йосипа, проданого братами в Єгипет» художник у 1880 р. удостоївся Малої золотої медалі.
На випускному курсі в 1881 році Селезньов удостоївся звання класного художника I ступеня за картину «Святий Сергій благословляє Дмитра Донського на битву». У 1882 році художник взяв участь в академічному конкурсі випускних програм і отримав за картину «Князь Дмитро Юрійович Красний у летаргічному сні» Велику золоту медаль з правом пенсіонерської поїздки за кордон на казенний рахунок.
Наступні три роки (1883-1886) Іван жив і працював у Римі.
“Алупка. Останній акорд”. 1885 р.
“У Помпеї” 1886 р.
З Італії художник повернувся в рідний Київ. Продовжив експонуватися в Академії мистецтв, брав участь у виставках Київського суспільства художників і Київського товариства художніх виставок. З 1886 по 1890 рік Селезньов викладав у Київській малювальній школі Миколи Івановича Мурашка. Одружився з Вірою Платонівною Ляміною і того ж року в квартирі сталася пожежа. Дружина захворіла на важку нервову недугу, довго лікувалася, рано пішла з життя.
Іван Селезньов був одним із організаторів Київського товариства релігійного живопису і разом зі своїми учнями по Малювальній школі Мурашко брав участь у відновленні фресок XII століття в Кирилівській церкві в Києві.
У 1897 р. Іван Федорович виконав образи для іконостасу Покровської церкви на Солом’янці в Києві. 
“Капличка”
На прохання Прахова Іван Федорович Селезньов виконав дві композиції «Стрітення» і «Хрещення» в Софіївському соборі. 
Іван Селезньов виявився талановитим педагогом. Учні любили мудрого (називали «ходячою енциклопедією»), доброго, душевного учителя.
У своєму домі самітник давав уроки від 9 до 12. Плата 3 рублі та… дровиняку, бо на маленькій залізній пічці, щоденно о 12 –ій годині діти готували чай.
«Хліб-сіль на столі, руки свої; більше запрошень не буде», — говорив гостинний хазяїн. Іван Федорович снідав і продовжував щирі розмови з учнями про мистецтво.
З 1898 по 1920 рік Селезньов викладав малювання в Політехнічному інституті, з 1901 року прийшов працювати в Київське художнє училище, в якому з 1911 по 1914 рік був директором. 
“Квіти на підвіконні” 1921 р.
У своїй творчості художник залишився вірний історичному жанру («В Помпеї», 1886), писав також побутові сцени («Останній акорд», 1885) і реалістичні жанрові портрети (дружини, Миколи Мурашка і його дочки), пейзажі і натюрморти.
Помер Іван Федорович Селезньов 31 березня 1936 р. в Києві у віці 80 років.
