2 серпня день Іллі. На івриті Ілля – Іліяху, можна перекласти як “слава Бога”, “мій Бог – Господь”, «Господня фортеця». Запам’ятався цей день із дитинства. Старі люди казали: «До обіду літо, по обіді – осінь»; “Від Іллі ніч довга, а вода холодна”.
– А я чула: «До Іллі піп дощу не намолить, а після й баба нагодить», – встряють Хомівна.
Софочка на парапетику поволі молитовно розкачується і читає: «Жил-бил поп, талаконний лоб». Ах, какая музика слов, проста пєсьня; ліхко, панятна, ат душі!
– А звідки воно взялося слово «поп»? – не стримує язицюру Хомівна.
– Піп, точніше поп – ПОП – це абревіатура, тобто скорочення від «пастырь овец православных», так підписували листи, документи ще за царя: пастырь овец православных, такий то. Потім почали скорочувати П. O. П.
– Слухай, так це ж образливе слово! От тепер розумію, чому поляки сміялися, що з русинів файні хлопи та попи, а бабуня казали «батюшка». – А що воно за «толоконний лоб»? Як його перекласти?
– Как, как? – ковтала повітря Софі, – «талаконний» і фсьо тут…
– От Ви їли толокно? Це вівсяне борошно, яке не мелють, а товчуть. Вівсяне печиво з вівсяного борошна. Вираз «толоконный лоб» стосується не дуже мудрої особи. По-нашому бевзень, бевзь, бовдур, глупак, йолоп, мамула, недоумок, недоколиханий, телепень, тюхтій.
– М-да, па-нашиму балда, дурак, – знайшлася Софочка.
– Не зовсім так. Слово Балда прийшло з фінської мови і означає «молоток». Брати ж Аркадій і Борис Стругацькі казали: «Дурак – это просто инакомыслящий».
– Як там сказав Балда? «Есть же мне давай вареную полбу». Отже, чим харчувався робітник?
– Ясно чим, полбою.
– Добре. А що таке полба?
– Пол лба? – знову Софочці заціпило.
– Та полба – це різновид пшениці щось між пшеницею та ячменем. До речі, хто переклав цю казку українською? ??? Максим Рильський! Українець, аристократ від князя Гедиміна, Трубецьких, який з дитинства спілкувався польською, французькою, українською та російською.
Жив собі піп,
Околоту сніп.
– А ну ти, Околотенко, скажи, що таке «околоту сніп»!
– Ну, а я шшо? Я – нічого ж… – Бідака Околотенко тільки хапав повітря.
– Це сніп житньої соломи, обмолочений нерозв’язаним або перев’язаний після обмолоту (звичайно для вшивання покрівлі). Прізвище отримував той, хто добре перев’язував таку солому. А далі Максим Тадейович переклав:
«Служитиму рік тобі славно,
Щиро ще й дуже справно
За три щиглі тобі в лоб од мене,
А їсти буду ячмінь варений».
На цьому Софочка стишилася і здиміла.
Залишити відповідь