Сонячний лікар. Йосип Юркевич.

Старі люди казали: «Українці не ті, у кого батьки українці; а ті – у кого діти українці».
З давніх-давен на березі річки Кривчанки у селі Кривин (від 1619 року відоме як Криве) на Волині за 100 км від Києва жив козацький рід Юркевичів, звісно, православні, україномовні. Та в часи польського короля Стефана Баторія один із Юркевичів спокусився на обіцянку-цяцянку, отримав звання шляхтича та герб. От і почали Юркевичі пнутися «в люди», ополячилися: зацвенькали польською, перейшли в католицтво, дітей виховували поляками.
3 лютого 1853 року в селі Криве Сквирського повіту Київської губернії (нині село входить до Попільнянського району Житомирської області) в родовому маєтку батьків народився Юзеф Венцеславович Юркевич. Сиротою хлопчик лишився у перший день появи на світ: народивши сина, мати чомусь покінчила із собою; коли її чоловік дізнався про це, теж наклав на себе руки. Похоронили самогубців у Кривому, в парку, на березі ставку, замість хрестів установили могильні камені… Виховали малого родичі. Завжди веселий, міцненький, мов грибочок, Юзеф був улюбленим гостем сусідів Романівки. А сусідами були теж католики, поляки княжого роду Рильських-Трубецьких. Подружився з Тадеєм, старшим на 14 років за Юркевича. Рано хлопчина навчився читати, багато читав, любив досліджувати горище, де були скрині з документами, листами. Так юний поляк розкопав родові документи, що торкнулися та розворушили струни генної пам’яті; що свідчили про зраду Юркевичами нації та православ’ю, і дав собі слово спокутувати ту зраду, «возвратиться к народности, когда-то покинутой предками»…. Почав хлопчина з власних документів: записався не Юзефом Венцеславовичем, а Йосипом В’ячеславовичем Юркевичем.
Студентом медичного факультету Київського університету Св. Володимира Йосип Юркевич став членом «Старої Громади». У березні 1878 року Йосип Юркевич брав участь у студентських заворушеннях з приводу арешту студента Миколи Подольського, за що його виключили зі складу студентів без права вступу до будь-якого іншого вищого навчального закладу впродовж двох років та, за наказом київського генерал-губернатора, висланий до власного родового маєтку в село Криве під гласний нагляд поліції. Згодом таки завершив медичну освіту, в 1881 р. отримав диплом лікаря, працював земським лікарем, безкоштовно лікував селян, за що отримав прізвисько «сонячний лікар». Запровадив господар поля лікарських трав.
Юркевич палко закохався в Олександру Африканівну Балавенську (1861 — 1922) з російсько-українського роду, сестру відомого скульптора. У 1884 р. Йосип Юркевич перейшов із католицтва у православ’я й одружився. Знайшлося у молодих четверо дітей: сина Лева та доньок Олександру, Марію та Ніну; всі хрещені по-православному.
У селі Криве Йосип Юркевич збудував школу, яка і досі носить його ім’я, а також першу в Україні сільську гідроелектростанцію та машинну станцію.
Неподалік Кривого, в селі Романівка, був маєток панів Рильських — теж польського коріння, добрих приятелів Юркевичів. Тадей Рильський теж був активним членом київської Старої громади. Він побудував у Романівці школу, в якій сам учителював. Коли 1902 року Тадей Рильський помер, Йосип Юркевич став опікуном семирічного Максима Рильського. 20 квітня 1907 року у газеті “Рада” з’явився перший друкований вірш Максима Рильського “Весна”, присвячений хрещеному батькові Осипу Юркевичу.
Лікувався у Юркевича Іван Франко; у 1908 р. до лікаря Йосипа Юркевича приїздила на консультацію Леся Українка. Всією родиною гостювали в Кривому Лисенки.
Лікар допомагав талановитій молоді навчатися за кордоном. Він послав за власний кошт кілька парубків до США опановувати культурне землеробство. Хлопці працювали на великих фермах, акліматизувались, вивчили англійську, стали механізаторами. Після революції двоє чи троє повернулися в Криве. Один із них, Сукач знайшов вдову Юркевича з дітьми і постійно допомагав пережити голод.
Не забував Юркевича «український Мичурін» Йосип Магомет, селекціонер. Юнаком він прийшов до лікаря-поміщика найматися садівником. Юркевич пояснив, що наймає не прислугу, а співробітника. Згодом послав учитися Йосипа за кордон. Пройдуть роки і відомий селекціонер виведе суниці «Доктор Юркевич».
Цікаво, що доля звела садівника з братами Рильськими – Іваном і Максом. Максим Тадейович змалював садівника у поемі «Мандрівка в молодість», а Йосип Магомет вивів новий сорт ніжно-червоної півонії «Максим Рильський».
Йосип Юркевич віддавався українським справам, а його дружина тільки посміювалася з цього. Це віддалило їх. Дружина з дочками жила у Москві та Кривому. Йосип В’ячеславович забрав сина Лева та хрещеника Макса та переїхав до Києва: там він практикував, 1910 року побудував садибу на Паньківській вулиці, 8, за проектом цивільного інженера Миколи Шехоніна (1882 — 1970). Тут містилася редакція педагогічного місячника для сім’ї і школи «Світло», містився «осередок тодішнього рупівського життя у Києві». Майже навпроти в той час архітектор Василь Кричевський зводив ще більший прибутковий житловий будинок для професора Михайла Грушевського, декорований у стилі українського модерну.
У листопаді 1910 року Йосип В’ячеславович приїхав у Київ, на Паньківську вулицю, в гості до родини Шпілевичів — своїх добрих знайомих. Там тоді гостював і Максим Рильський. Раптово Юркевич захворів, 25 листопада 1910 року в Києві він одійшов у вічність від ниркової коліки.
Помер Йосип Юркевич 25 листопада 1910 року. За вимогою селян поховали його у селі Кривому. Смерть Йосипа Юркевича, як і смерть батька, глибоко вразила п’ятнадцятирічного Максима. За його власними словами, це були два найбільших потрясіння юності.