UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Борис Хрещатицький

Борис Хрещатицький

23 липня 1881 р. у станиці Новомиколаївська (тепер м. Новоазовськ Донецької обл.) народився Борис Ростиславович Хрещатицький, козак із Донеччини, генерал, нагороджений іменною Георгіївською зброєю, отаман Далекосхідного українського війська Зеленого Клину (1918−1923), кавалер ордена «Почесного легіону» (Франція)
Дев’ятнадцятирічним Борис закінчив Олександрівський кадетський корпус і Пажеський корпус (1900 р.), вступив на посаду офіцера Лейб-Гарда козацького полку Його Величності Імператора, де прослужив до Першої світової війни, тимчасово залишив її під час російсько-японської війни, де служив молодшим офіцером у складі лейб-гвардії козачого полку. Підєсавул (другий капітан, 1910 р.), осавул гвардії з 1912 р., з 1913 р. – 32-річний полковник. У віці 35 років отримав звання генерал-майора.
Під час мобілізаційного повідомлення в 1914 році полковника Хрещатицького було призначено командувати 53-м Донським козацьким полком 16 серпня 1914 року (стара календарна дата). Отримав низку військових відзнак і Хрест Святого Георгія.
Потім Хрещатицький продовжив служити на Далекому Сході. 16 серпня 1914 р. на чолі 52-го Донського козачого полку відправлений на російсько-німецький фронт, де проявив хоробрість і вміле командування. 8 липня 1915 р. нагороджений іменною Георгіївською зброєю.
22 вересня 1916 р. його призначили командиром 2-ї бригади 1-ї Донської козачої дивізії в складі 3-го кінного корпусу генерала графа Ф. А. Келлера, 22 жовтня 1917 р. − командиром Уссурійської козачої дивізії. Невдовзі після більшовицького перевороту вирушив разом зі своєю дивізією на Далекий Схід, де вона само розпустилася.
З 8 березня по 14 листопада 1918 р. обіймав посаду начальника штабу російських військ у смузі відчуження Китайсько-Східної залізниці. На початку літа 1918 р. український крайовий секретаріат Зеленого Клину призначив Хрещатицького отаманом Далекосхідного українського війська. Він приступив до формування Далекосхідного українського війська Зеленого Клину (1918−1923). Також Хрещатицький очолював закордонне відомство Забайкальського уряду.
Однак, коли на станції Ехо (рос. − Эхо) Китайсько-Східної залізниці (за ін. джерелами − в селищі Роздольне Приморського краю) почалося формування другої української дивізії, у вересні 1918 р. від адмірала Олександра Колчака було отримано наказ відправити українські частини на антибільшовицький фронт. З листопада 1918 по серпень 1919 р. з армією Колчака Борис Ростиславович Хрещатицький брав участь у боях проти радянської Росії, дослужився до звання генерал-лейтенанта (1919), Георгіївський кавалер (1919).
Восени 1919 р. отримав посаду інспектора Далекосхідних формувань стратегічного резерву та звання генерала з особливих доручень при командувачі військ Приамурського військового округу.
У 1920 р. перейшов під командування отамана Г. М. Семенова. З 27 квітня 1920 і до 7 липня 1921 р. обіймав посаду начальника штабу всіх козацьких військ Російської східної околиці.
Український крайовий секретаріат Зеленого Клину призначив Б. Р. Хрещатицького отаманом Далекосхідного українського війська. З 26 червня 1920 р. був керуючим відомством закордонних справ Забайкальського уряду Г. М. Семенова і вів з японцями переговори про спільну боротьбу з Червоною армією. З серпня 1921 р. брав участь у роботі Верховної військової ради Забайкалля. Після поразки військ Г. М. Семенова та розпуску в 1920 р. українських полків генерала Л. В. Вериги у Владивостоці емігрував у м. Харбін (північний схід Китаю), де служив під командуванням генерала Дмитра Хорвата.
У 1924 р. виїхав з Маньчжурії до Франції. Відсутність перспектив щодо повалення радянської влади та безгрошів’я змусили його вступити у Французький іноземний легіон (єдине військове формування, що й сьогодні не вимагає паспорту найманця), щоб заробляти на життя військовою службою і зарахувався рядовим до закордонного легіону. З 11 липня 1925 р. він − рядовий легіонер 4-го ескадрону 1-го кавалерійського полку 2-ї іноземної легкої броньованої бригади в Сирії. Уже 15−17 вересня 1925 р. у складі зведеного загону (1000 легіонерів) брав участь у захисті від сирійських повстанців (3,5 тис.) села Мессіфр (фр. Messifré), південніше Дамаска. У бою він проявив хоробрість і самовідданість: поранений у руку, прийняв командування над одним із підрозділів ескадрону замість убитого лейтенанта. У 1926−1928 рр. став учасником захисту французьких транспортних колон у районі м. Дейра-ез-Зор (фр. Haute-Djezireh) у північно-східній пустелі Сирії, там дослужився до командира 23-го ескадрону, що складався з чеченських горців. За короткий час пройшов у легіоні всі сержантські чини, і 11 січня 1929 р. йому присвоїли звання лейтенанта. З лютого 1929 по листопад 1933 р. − штатний співробітник із особливих доручень Іноземного легіону у м. Леванте (Північна Африка). Кавалер ордена «Почесного легіону» (Франція).
З листопада 1933 р. проживав у Франції, де у 1935 р. отримав французьке громадянство. З початком Другої світової війни поступив на військову службу у французьку армію. Честь і вірність українець проявив у 1940-му році, коли після поразки Франції від Німеччини разом зі своїм ескадроном 11 липня 1940 р. переправився в Туніс.
22 липня 1940 р. Сус, Туніс, на 59-му році життя помер від хвороби українець, генерал Борис Хрещатицький.

Лип 22, 2021Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Українець – Національний герой Франції, кавалер Ордена Почесного Легіону.Сонячний лікар
You Might Also Like
 
Кость Скальковський
 
Песець

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image1 year ago Видатні люди350
Недавні записи
  • 7 лютого 1918 р.
  • Солтис
  • Справи церковнії
  • За кого не вмирав хоробрий мій народ?!
  • Земна зірка. Айстра
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків
  • Ганна Черкаська до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу

2015-2022 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.