Костянтин Богаєвський

Сьогодні – день пам’яті художника Костянти́на Богає́вського, одного із п’яти учнів Івана Айвазовського. Жодного росіянина серед учнів не виявлено:
1. Алісов Михайло – українець із Харкова,
2. Богаєвський Костянтин – українець із Феодосії,
3. Лагоріо Лев – неаполітанський підданий
4. Магдесіан Еммануїл – вірменин, двоюрідний онук Айвазовського.
5. Феслер Адольф – німець
Народжений морем став живописцем землі, а його учитель Айвазовський — поетом моря. Народився художник-«кіммерієць» Костянти́н Богає́вський у м. Феодосія 24 січня 1872 р. в родині дрібного службовця і жив у Карантині. Одне з найсильніших вражень дитинства – олеографія, що зображувала діючий вулкан Везувій, кажуть, тоді геологічне минуле Кіммерії прокинулося у його генах. Перші навички ремесла опановував у Адольфа Феслера, потім займався малюванням у майстерні Івана Айвазовського. Втім хотілося не копіювати великого вчителя, а научитися, щоб творити власне. У Петербурзькій Академії мистецтв його вчителем був Архип Куїнджі. Серед учнів у Куїнджі в цей час і Рилов, приятель Богаєвського, з яким він листувався.
У 1890 р. учні майстерні виїхали на Волгу працювати на пленері.
У 1891–1895 рр. Куїнджі разом із учнями виїхав за кордон, де малювали краєвиди Німеччини, Австро-Угорщини, Франції. У Відні на Богаєвського мали вплив твори майстрів Сецесії, а серед художників — пейзажі Арнольда Бекліна.
З 1900 р. твори художника почали брати на виставки у Петербурзі, Мюнхені, Москві, Парижі.

У 1906 р. К. Богаєвський закінчив військову службу у фортеці міста Керч. Повернувся до Феодосії, збудував майстерню біля Храму ікони Іверської Божої. Цього ж року у цьому храмі взяв шлюб із Жозефіною Дуранте.
У 1908–1909 рр. нова подорож до Європи, мандрував Німеччиною, Італією та Грецією.
З 1910 р. — член Московського Товариства художників. Давав свої твори на виставки мистецького об’єднання «Світ мистецтва».
Його єдиним другом був Максиміліан Волошин. К. Богаєвський створив малюнки до книги віршів Максиміліана Волошина «Роки мандрів».
За спогадами сучасників Богаєвський був маленького зросту, пропорційної будови, стрункий, м’язистий і спритний. Мав високий чистий лоб, сумні, втомлені очі, сиве коротко підстрижене волосся, білі вуса. Відрізнявся неагресивною поведінкою, схильністю до самотності.
Богаєвський знав усі ремесла. Любив рух і ручну роботу. Часто говорив: «Кожного ранку підходжу до мольберта, як до ешафоту». Але Богаєвський працював щоденно і був щасливим, коли малював увесь день.
Мав власну бібліотеку, екслібрис для якої створив у 1930 р. графік Микола Піскарьов.
Богаєвський був мобілізований до війська в роки Першої світової, 1914–1918 рр., служив під Севастополем Після більшовицького перевороту у жовтні 1917 р. перебрався до Феодосії.
Побував на будівництві Дніпрогесу.
Залишився в окупованій, голодній Феодосії. 17-го лютого 1943 р. 70-річний Богаєвський вийшов на базарчик купити чогось їстівного. Під час бомбардування радянськими військами художнику відтяло голову. Так його й поховали…