UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Ярошенко Микола – генерал і художник

Ярошенко Микола – генерал і художник

Микола Ярошенко народився 13 грудня 1846 р. у Полтаві, у сім’ї батько високоосвіченого шляхтича, відставного генерал-майора, тому ще малим хлопчина мріяв стати не просто військовим, а генералом.   мати Мати – Міщенко Любов Василівна зі старого українського роду, дочка відставного поручика. Мав Микола двох братів (брат Василь – інженер-технолог, його дружина Єлизавета, дочка губернатора, перша жінка-юрист) і сестру Софію (мати революціонера-терориста Бориса Савінкова).
У дев’ять років Микола став кадетом Полтавського кадетського корпусу, де виховували дітей у дусі «православия, самодержавия и русской народности». Хлопчик дуже любив малювати, на що звернув увагу викладач юного кадета І.Зайцев, і з яким Ярошенко дружив усе життя. Після Полтави у 1863 році Микола поступив до Павлівського військового училища, потім перевівся в Михайлівське артилерійське училище. У 24 роки поступив до Михайлівської артилерійської академії. Паралельно Ярошенко брав приватні уроки у відомого художника Андріана Волкова (сміявся: «від Зайцева до Волкова»), був частим гостем у салоні вчителя. Закоханий у свою військову професію, М. Ярошенко не залишав малювання: паралельно відвідував вечірню школу Товариства заохочення художників, займаючись під керівництвом І.Крамського (до речі, так само українця з походження). Упродовж семи років вільним слухачем відвідував вечірні класи Академії мистецтв. Приятелював із Г. М’ясоєдовим.
Після випуску упродовж 25 років працював у Петербурзькому Арсеналі (Патронному заводі). Людина честі він ставився до служби з повною віддачою, не робив аби як. Щоб мати більше вільного часу для малярства, не раз зрікався всяких підвищень по службі, якщо вони ставали на перешкоді його художнім заняттям, і все-таки піднявся до генерал-майора. У 1875 p. M. Ярошенко дебютував на IV-й пересувній виставці передвижників із картиною «Невський проспект вночі» (безлюдний проспект, дощова ніч і дві жінки, яких доля вигнала на панель, скоцюбилися на ґанку великого будинку). Картина загинула під час Другої світової війни. За цей твір Ярошенка 7 березня 1876 р. прийняли в члени Товариства пересувних художніх виставок і зразу ж обрали до правління.
Військовий інженер Микола Олександрович закохався у Марію Невротіну – наречену поета Миколи Некрасова, привернув до себе її серце; дочекався 28 років (віку, коли офіцерам дозволялося брати шлюб) і одружився з коханою. Медовий місяць вони провели у Кисловодську.
1875 Марія Павлівна Ярошенко А екс-наречений написав:
«Я не люблю иронии твоей.
Оставь ее отжившим и не жившим».
Разом із дружиною Ярошенки влаштовували у петербурзькій квартирі знамениті “Ярошенківські суботи” – своєрідний клуб прогресивної інтелігенції. Тут бували відомі письменники Гаршин, Успенський, Короленко, художники Рєпін, Куїнджі, Полєнов, Максимов; нобелівські лауреати Менделєєв і Павлов. Гостював у Ярошенка Лев Толстой, який дуже поважав Миколу Олександровича і вважав його своїм близьким другом. Приїздив старовинний друг художник Нестеров.
М. Ярошенко жив із мотто «художник є служитель істини шляхом краси». Він писав лише те, що припадало до душі, що хвилювало, створив цілу галерею портретів визначних людей культури, які були цікавими в духовному відношенні; серед яких українізований француз М. Ґе, земляки-українці Г. Успенський, В. Короленко. М. Ярошенко написав картину «Терористка», прототипом була Віра Засулич, яка здійснила замах на петербурзького градоначальника Д.Ф.Трепова. За цю роботу художник отримав домашній арешт, картину арештували й не повернули власнику.
1870 українка
 
 
 
 
Охоче писав художник натюрморти («Букет польових квітів»), пейзажі («Крим. Судак. Бухта»).польові квіти
 
 
 
 
Ярошенко часто приїздив до України, зокрема, в останні роки життя — на Полтавщину й Чернігівщину. Написав твори на українські теми: «Дівчина з рогачем» (1864 р.), «Сліпі каліки під Києвом» (1879 р.), «Жебраки в Києво-Печерській лаврі» (1879—1880 pp.).
1882 Судакська бухта. Крим
 
 
 
 
З 1887 p. після смерті І. Крамського М. Ярошенко став ідейним керівником Товариства. «Він був великим лібералом, інтелігентом-художником і військовим, генералом у відставці, – писав Я. Минченков, – Ярошенко був батечком у «передвижників», і його побоювалися».
Навчання та книги супроводжували Ярошенка. Він удосконалювався під час студійних подорожей до мистецьких центрів Західної Європи (1880 — 95), Палестини, Єгипту тощо.
Хворий на туберкульоз трахеї М. Ярошенко ще 1885 р. купив будиночок у Кисловодську, місті, де провів медовий місяць. Коли ж туманний Петербург підірвав здоров’я генерал-майора, він пішов у відставку та разом із родиною переїхав у Кисловодськ. Своїх дітей Ярошенки не мали, виховували двох прийомних дочок: Надю Волжинську, онуку померлої їх приятельки в Кисловодську М. Жердевої, Надя зображена на картині «Дівчинка з лялькою»; Дівчина з лялькою Надя Волжинська  
 
  і Машу Заболоцьку, яка стала другою дружиною Максиміліана Волошина. Волошин і Заболотська
В останній рік життя Миколи Ярошенка до нього приїхав друг Нестеров, про що писав у спогадах: «по возвращению из путешествия, я приехал в Кисловодск, нашёл там его бодрее, свежее, хотя голос к нему не вернулся….. Я предложил написать с него портрет тут же, около дома, в саду. Он охотно согласился. …Это было мое последнее свидание с Н.Ярошенко». Цей портрет (див. головне зображення) зберігається Полтавському художньому музеї.
7 липня 1898 р. о 9-ій ранку у власному будиночку «Біла Вілла» у Кисловодську помер від паралічу серця 52-річний художник Микола Ярошенко. Сталося це наступного дня після того, як під дощем він повернувся з десятикілометрової гірської подорожі. Поховали Миколу Олександровича у Кисловодську, неподалік від будинку, в огорожі Свято-Нікольського собору. Через рік на його могилі було встановлено пам’ятник – бронзовий бюст художника на чорному постаменті, на тлі гранітної стели з рельєфним зображенням хреста, пальмової гілки та палітри з китицями. Автор скульптурного портрета – близький друг художника – Леонід Позен, який створив пам’ятники Гоголю і Котляревському у Полтаві.
Марія Павлівна пережила чоловіка на 17 років.
Свою мистецьку спадщину Ярошенка заповів рідному містові. У 1917 p. Полтаві була передана мистецька колекція, до якої входило понад 100 картин і етюдів М. Ярошенка, 23 альбоми з його малюнками, а також чимало творів інших художників-передвижників. Ця колекція стала основою музейної збірки, на базі якої у квітні 1919 p. було відкрито Полтавський художній музей імені Миколи Ярошенка.

Лип 7, 2015Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Моральний авторитет України Володимир НауменкоМикола Скрипник
You Might Also Like
 
Владислав Галімський
 
Мадонна
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image10 years ago Видатні людиЯрошенко Микола3,629
Недавні записи
  • Галина Севрук. Корені
  • Микола Береславський
  • Микола Федюк
  • Сергій Сміян
  • Грицько Чубай
Позначки
поетписьменникЗапоріжжяхудожникживописецькозацтвочервоний терордисидентперекладачкозакиграфікТарас ШевченкогетьманісториккомпозиторОУНскульпторБогдан ХмельницькийбієналепейзажистХарківакторКапністкороль ФранціїМосковіяжурналісткалікармитрополитграфікаСергій КорольовбойчукістпортретистпейзажІван АйвазовськийкраєзнавецьілюстраторхудожницяОлег ОльжичОсип КуриласконцтабірЯрослав МудрийбойчукістиІван ФранкоВовкІван Сошенко
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok