Кармелюк, Робін Гуд – герої, яких оспівували радянці, тоді чому ні пари з вуст не зронили учителі, не згадували радянських Кармелюків? Наприклад, при вивченні творчості лауреата Сталінської премії Андрія Малишка, його рідного кармелюка, гайдамаку, «ніжного вовка» – старшого брата Петра.
Андрій народився 1912 року в Обухівщині на Київщині, на його очах старші виборювали Україну в лавах армії УНР, потім під стягом повстанського отамана Зеленого. Після втрати державності, навіть надії на її відновлення, «народні бандити» жили за принципом червоних бандюків «грабуй награбоване!». Петро Малишко став народним месником Кармелюком – грабував комуністів і радянських чиновників, не чіпав простих селян. 1928 року його спіймали, одвезли до Києва й засудили до страти. Мати ходила пішки до самого Петровського, але “всеукраїнський староста”, не допоміг – Петра розстріляли. Незагойна рана муляла Андрієві:
Щось ти мені привидівся, брате…
Наче ти йшов полями засніженими,
З вітрами лютими, з вовками ніжними.
