Як Ви думаєте, кому належала ділянка землі, де поховано Т. Шевченка?
Хто подарував Б. Грінченку словник і право на його друк?
Хто очолював Центральну Раду до приїзду М. Грушевського?
Це моральний авторитет України Володимир Науменко. Він народився 7 (19) липня 1852 р., а 8 липня 1919 р. був розстріляний.
Козацький нащадок побачив світ 7 (19) липня 1852 р. у Новгород-Сіверському, де батько працював директором гімназії. Другом батька був ректор Київського університету, вчений-енциклопедист Михайло Максимович, розмови з яким мали великий вплив на Володю. Володимир Павлович писав про діда по батькові: «відомо мені тільки, що дід мій, котрого я ніколи не бачив, як казали, був надзвичайно здібною людиною і тонким політиком, що служив у лубенському повітовому суді, протягом тривалого часу займаючи посаду секретаря.»
Дід по матері був учителем. Учительське майбутнє Володя визначив у дитинстві. Новгород-Сіверський, Біла Церква, а з дев’яти років і до останніх днів Науменка був Київ. Друга Київська гімназія, де Володя познайомився з Олександром Русовим, де стали друзями на все життя. Потім Володимир Науменко був зарахований «своєкоштним» слов’яно-російського відділення історико-філологічного факультету Київського університету (1869 – 1873). Студентом Володимир став членом таємної організації «Стара громада», з 1875-го – її скарбником, згодом – очолив громаду.
Одразу після університету Науменко повернувся викладачем до Другої київської гімназії і був ним упродовж 30 років.
22-річним учитель Науменко закохався у 18-літню випускницю інституту шляхетних дівчат Віру Шульгіну, обвінчалися й щасливо прожили 45 років, виплекали двох синів Сергія та Павла.
У 1905 р. Володимир Науменко відкрив на власні кошти на вул. Велика Підвальна (нині вул. Ярославів Вал) чоловічу гімназію, став її директором. З роками В. Науменко став дійсним статським радником, що відповідало чину генерал-майора. У цій гімназії у 1908-1915 рр. учився Максим Рильський.
Можна говорити про перевантаження педагога (спав по 4 години, підпрацьовував, щоб гідно утримувати родину), про неміцне здоров’я (гіпертонія, серцева недостатність); маючи 39 років педагогічного стажу, Володимир Павлович пробув у відпустці 82 дні.
Кияни шанували Науменка, який упродовж 25 років очолював редакцію «Київської старовини» – єдиного друкованого органу української думки в підневільній Україні. У 1907 р. в Києві утворилося Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ). В. Симиренко заповів товариству свій будинок на Десятинній (нині там посольство Великобританії). Головою обрали М. Грушевського (платна посада), заступником – Володимира Науменка (безкоштовно тягнув на собі майже всю роботу, а в 1914-1917 рр. очолював НТШ. Він подарував НТШ бібліотеку, яку збирав десятки років, — кілька тисяч раритетів.
В. Науменку належала ділянка землі, де поховано Т. Шевченка, власним коштом він доглядав могилу, створював музей.
Роками Науменко збирав матеріал для словника української мови, вибив у Петербурзі дозвіл на його видання і передав роботу Борису Грінченку, оплатив йому роботу укладача. Це єдиний випадок, коли В. Науменко зобідився, що не згадали його ім’я серед авторів.
У березні 1917 р. очолити Центральну Раду запропонували Євгену Чикаленку – він відмовився; тимчасово очолювати до повернення із заслання Михайла Грушевського погодився Володимир Науменко.
За цей період Володимир Науменко встиг поставити підпис на призначенні В. І. Вернадського президентом щойно заснованої Академії наук. Після близького знайомства зі складом уряду УНР, він відмовився увійти до Центральної Ради і вирішив бути подалі від політики. Та, коли на квартиру до нього прийшов міністр торгівлі Мерінг із пропозицією посісти пост міністра освіти, В. Науменко дав себе умовити.
З приходом червоних у Київ, В. Науменко потрапив до списку ворогів №1: царський генерал, міністр у Скоропадського. У нього відібрали «зайву» білизну, костюм, пальто, взуття.
На день народження 66-річчя опівночі 7 липня 1919 р. у двері квартири Науменка, постукали: «Відкрийте, ЧК!». Забрали документи, портфель, гроші, арештували хазяїна. Вранці у середу 8 липня перший допит у справі № 232. На питання про ставлення до комуністичної влади арештований чесно відповів: «До радянської влади ставлюсь негативно». «Применить высшую меру наказания и поставить в известность т. Раковского», – червоним чорнилом написав В. Лацис. Увечері у вівторок 8 липня В. Науменка розстріляв комендант ВУЧК Терехов за так звану «контрреволюційну діяльність». Проти ночі 9 липня Науменка закопали разом із іншими убитими.
Довідавшись про арешт Науменка, 9 липня не побоялися написати протест владі перший президент УАН академік В. І. Вернадський та секретар-академік А. Ю. Кримський, але вирок було вже виконано.
У четвер 10 липня київські газети опублікували страшний список, у якому першим значився В. Науменко. Павло Житецький писав, що цим пострілом було «загублено життя людини великої духовної сили, таланту, громадського значення і персональної чаруючої привабності».
Доля родини Володимира Науменка не з’ясована, припускають, що дружину і синів також було репресовано.
Залишити відповідь