У сім’ї Бандер було семеро дітей: четверо братів – Богдан, Олександр, Василь, Степан і троє сестер – Марта, Володимира та Оксана.
Всі вони отримали покарання від фашистів і рашистів: хлопців убили, дівчат заслали у радянські табори.
Про яку співпрацю з ворогом може йтися?
12 лютого 1915 року у с. Старий Угринів народився Василь Бандера –дитина о. Андрія та Мирослави з дому Ґлодзінських; молодший брат Степана Бандери.
Закінчив Стрийську українську гімназію, агрономічні курси Львівської політехніки у Дублянах, студіював філософію у Львівському університеті.
Член ОУН, восени 1938 р. був ув’язнений у польському концтаборі у Березі Картузькій за промову на студентських зборах з критикою шовіністичної політики польської влади. Після розпаду Польщі Василь повернувся до Львова, у жовтні переїхав до Кракова разом із братом Степаном, поселився на вулиці Страшевського, виконував доручення ОУН. У серпні 1940 р. у Кракові вінчався з Марією-Мирославою Возняк-Ґлодзінською (родичка Бандери по бабці, старша сестра Люби Возняк-Лемик, дружини Миколи Лемика).
1-3 травня 1941 р. Василь Бандера був учасником Другого Надзвичайного великого збору ОУН. З початком німецько-радянської війни працював у відділі пропаганди ОУН у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Після проголошення відновлення Української Держави 30 червня 1941 очолював Службу безпеки обласного проводу ОУН у Станіславі (Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 15).
14 вересня 1941 р. гестапо заарештувало Василя Бандеру разом з вагітною дружиною (через кілька днів німці відпустили її з в’язниці). Знайшлася у молодих дочка Одарка, яку батько так і не побачив.
Після двох місяців допитів у Станіславові, які проводив сам шеф станіславського ґестапо Кріґер, була в’язниця у Львові (на вулиці Лонцького), через кілька місяців його перевезли у Краків і ув’язнили в тюрмі Монтелюпих. 20 липня 1942 року німецька поліція безпеки з Кракова направила в концентраційний табір Аушвіц (польське Освєнцім) двадцять три бандерівці, німці називали їх «Бандера-групе». Вони отримали номери від 49721 до 49744. Першим із них у таборі був зареєстрований Василь Бандера, студент філософії, брат Степана Бандери.
В Аушвiцi бандерівці працювали на будівництві, Борис Вітошинський пригадував, що йшли дощі, часом було слизько. Василя змусили вивозити цемент на підмерзлу гору. Він падав, цемент з возика виливався на нього, його вже було не впізнати… Знущалися не гітлерівці, а таборові прислужники поляки-фольксдойчі. Братові провідника ОУН поламали ребра, вибили зуби, понівечили обличчя. Нам забороняли допомагати йому, відпихали. Оберкапо Юзеф Краль із Сілезії, капо Францішек (Сташек) Подкульські з Перемишля, Болек Юзіньскі обсипали Василя цементом i занурювали у бочці з водою.
Пізніше Василя Бандеру відвезли у «кракенбав» (шпиталь) – місця остаточного знищення людини. Там 21 липня 1942 р. помер в’язень номер 49721. Тіло 27-річного Василя Бандери було спалене у крематорії.
Олекса Вінтоняк згадував, що наглядачі-поляки хвалилися, ніби вкололи Василеві смертельну ін’єкцію.
А доньку Василя Бандери, яка ніколи не бачила свого тата, разом із мамою вислали в Кемеровську область. Там Марія записала Дарію на своє прізвище і нікому нічого не говорила про свого чоловіка, не згадувала прізвища Бандери. Дарка стала дружиною художника та дисидента Опанаса Заливахи. Тільки на початку дев’яностих у Стрийському ЗАГСі Дарії видали нове свідоцтво про народження із записом у графі «батько» — «Василь Андрійович Бандера».
