– От скажи мені, чи правда, що телефон Французької Академії працює цілодобово і будь-хто може отримати мовну консультацію від знаних фахівців, в тому числі і щодо вимови або правопису, – починають Хомівна.
– Правда.
– А можеш попрацювати моєю академією?
– Рибонько, що ти хочеш?
– Та от дивилася фільм «Одинак» і надумалося: «одинак» – це самотня людина, як сусіди кажуть «одіночька»?
– Не зовсім так. Одинаком козаки називали єдиного у матері сина, січовики старалися вберегти його, щоб рід не перервався, щоб прізвище не згасло, щоб було кому матір доглянути. Такі мамині синочки носили ковток у вусі.
– Ага, ковток, значить кульчик, як кажуть москалики «сірьожка». От як значиться дбали про продовження роду, родового прізвища!
– Ну, не тільки так. З роду-віку був звичай, що мізинчик (молодший син) жив із батьками та доглядав їх. А якщо у батьків не було сина, то старі приймали у дім приймака – зятя молодшої дочки.
– Так от чому у нас немало прізвищ: Приймак (Примак) згадується у козацьких реєстрах за 1649 рік; їхні нащадки Приймаченки, як наша славна художниця; Прийдун; Іванна Марічка Прийма – пам’ятаєш перше кохання принца Вільгельма фон Габсбурга (Василя Вишиваного) – студентка Віденської музичної академії, яка пізніше училася в Парижі, стала відомою співачкою й піаністкою, концертмейстером Львівського оперного театру і викладачем Львівської консерваторії?
– От ти у мене розумаха, сусідонько. Так то воно так, але трішки не так… Дійсно, прізвище Приймак поширене, але тесть брав у хату зятя, щоб зберегти ім’я свого роду, оформляв на нього документи.
– Як таке може бути?!
– А ти згадай прізвище прадіда Тараса Шевченка!
– Не знаю. А що?
– Прадід Шевченка по батькові – Андрій Безрідний. Був джурою на Січі, кошовим писарем, пристав у прийми до дочки реєстрового козака, який шив чоботи, Єфросинії Іванівни Швець і отримав нове прізвище Шевченко.
– А звідки тоді прізвище Шевченко-Грушівський? – взяла руки в боки Хомівна.
– У Андрія та Фросини Шевченків знайшлося троє синів: Олекса, Кіндрат та Іван. Іван Андрійович Шевченко успадкував батьківське обійстя. Іван (дід Тараса) був тричі одруженим. Дві дружини померли. Після третього шлюбу з Марією (У О. Кониського Мартою) Грушівською на подвір’я діда перекочувала частина прибудов від дружини. Отак, дід опинився у «майнових приймах» і отримав подвійне прізвище. Саме до цієї хати діда Івана Тарас любив ходити «на вечірні гульки».
– Ти ба! Стільки про Шевченка читала, а цього не знала. Цікаво! Ти справжня моя академія.