З давніх давен наші пращури шанували ароматну ягоду суниці. Вона і гіпертонію, і шлункові хвороби, і недокрів’я лікувала; настій з її листя пили при застуді. Збирали червоні намистини у червні місяці, кланялися листочку, під яким знаходили кілька смаколиків, що схилилися до низу. Звідси й назва суниця (інколи «сумниця»), де су- префікс, що означає «разом», як у словах: сучасник, сувій, суглинок; ниц – до низу, тобто нахилені разом.
Їли з таким апетитом, що аж тріщали насінини сунички, тому суничку ще називали трускавкою (ХРУСТАВКА – на Гуцульщині). А місто, побудоване на суничній галявині звуть – Трускавець. У польській мові трускавкою називають полуницю, а суницю – пазьомки.
У Давньому Римі ягоду так і назвали Fragaria, тобто пахуча. У Всесвіті навіть є астероїд, названий на честь цих ягід – 1105 Фраґарія.
Англійці цю ягоду називають – Strawberry (STRAW – солома; BERRY – ягода) – ягода з соломинкою, тому, що під кожний кущик підстеляють акуратно нарізану солом(к)у, щоб ягода була смачна та чиста. Це не дає ягоді забруднюватись, підгнивати під час частих дощів, добре проводить по трубочках вологу, захищає від бур’янів.
Крупнішу за суницю, солодку, на половину схилену до низу ягоду привіз у 1732 р. французький розвідник Фрез’є із подорожі по Південній Америці. У Чилі він звернув увагу на суницю з дуже великими і смачними ягодами. Офіцер привіз Fraise у Францію, але рослина не давала ягід. Тоді «переселенку» схрестили з іншим видом американської суниці – віргінської. Її ягоди були дрібнішими, але такими ж солодкими і ароматними. Більше того, вони краще переносили морози! Ці сорти великоплідної суниці незабаром стали називати полуницею – наполовину до низу. Іспанською полуниця fresa, можливо, теж на честь Фрез’є…
Удачі Вам, збирачі суничок!
