Костянтин Арцеулов народився 17 травня 1891 р. в Ялті.
Кость – онук двох великих дідів.
Дід по батькові Микола Костянтинович Арцеулов – проектувальник перших броненосних кораблів військово-морського флоту, підполковник, який у 47 років помер від розриву серця прямо на стапелі корабля, що будувався.
Дід по матері – Іван Айвазовський, батько молодшої з чотирьох дочок Жанни (Іванни).
Дитинство малого Арцеулова проходило у домі діда в Феодосії та на приморській дачі Айвазовського в селі Отузи (нині Щебетівка).
Дід дозволяв онукові все, а іншу рідню під час роботи не терпів. Кость спостерігав, як «дід-характерник з густими бакенами писав чарівні марини свої, писав з дивовижною швидкістю».
Якось картину «Серед хвиль» мав нахабство розкритикувати зять, татусь Арцеулова. Головний інженер суднобудування сказав, що човен намальований неправильно, зробив кілька зауважень про оснастку вітрильника (рангаут і мачти зображені неправильно), що борсався серед хвиль. Батько доводив діду, що корабель «фантастичний», схожий на корито, неможливо визначити клас корабля. Айвазовський мовчки вислухав зятя, склав руки за спиною і пішов, тихо наспівуючи під ніс якусь мелодію. Втім наступного дня Костик виявив, що вітрильника на картині більше немає, а з ним у майстерні художника — і татуся… Пригадував Костя, як на дачі слухав чудовий концерт: дід Іван грав на скрипці, а його друг композитор Олександр Спендіаров акомпанував на роялі.
Паралельно у житті Арцеулова було небо. Він здійснив політ на повітряній кулі, далі – 13-літнім побудував перший планер А-1 власної конструкції, літав на ньому над дюнами.
Усі родичі формували характер Кості. З дитинства мати учила, що його біль (наприклад, він приходив з плачем, коли врізав палець), нікому не потрібний, його треба приховувати, якщо хоче бути справжнім чоловіком. Так вони виховали елегантність, справжню інтелігентність і філософський спокій.
Юнак учився в Севастополі в реальному училищі та одночасно у студії художника Пала Павлинова. З 1906 навчався в Морському кадетському корпусі, але через два роки за станом здоров’я («слабкі легені») його відрахували з флотської служби. Кость повернувся в Крим, почав готуватися до вступу в Академію мистецтв. Його батько Костянтин Миколайович і мати Жанна Іванівна підтримували прагнення сина до живопису.
Після невдалої спроби поступити у Академію мистецтв у Санкт-Петербурзі, 1908-1909 навчався у студії Костянтина Юона в Москві, з 1911 – року в Петербурзі в студії Л. Бакста й М. Добужинського. Через два роки молодий графік опублікував свої ілюстрації до книги Никандра Маркса «Легенди Криму».
Небо не відпускало Арцеулова: він працював на авіаційному заводі С. Щетиніна в Петербурзі слюсарем-складальником на обтяжці крил літака «Блеріо-ІІ» з мотором «Анзані», одночасно займався планеризмом. К.Арцеулов побував у Парижі, де мав можливість спостерігати польоти французьких авіаторів. У 1911 р. закінчив Гатчинське льотне училище.
Після Петербурга Арцеулов був інструктором аероклубу в Севастополі. Літав він на «Блері» зі швидкістю 100 км за годину.
Учасник першої світової служив у кавалерії, командував взводом. У 1915 р. склав іспит на військового льотчика. Служив у 18-му корпусному авіаційному загоні, здійснив близько 200 розвідувальних польотів, успішно провів 18 повітряних боїв.
Одного разу під Луцьком збили літак. Хтось сказав: «Арцеулов». Всі газети вийшли з некрологами. До собору, де відспівували аса, з’їжджалися пілоти, і раптом з’явився живий Арцеулов!
Восени 1916 р. Арцеулов за 5 хвилин до виконання «штопора» на літаку «Ньюпор-21» сказав: «Я нічим не ризикую, я вже відспіваний». Так він став «королем штопора». Пілоти-послідовники застосовували «Штопор Арцеулова» у повітряних боях. Під вогнем зенітних гармат ворога, вони зумисно вводили машину у «штопор». Обдурений ворог, думаючи, що літак збитий, припиняв стрільбу. Тоді відважні авіатори виводили машину з «штопора» і у поземному польоті виходили з зони обстрілу. Важко навіть уявити, скільки життів льотчиків врятував своїми ризикованими польотами Костянтин Арцеулов.
З 1918 р. у Червоній армії начальником літної частини тренувальної авіашколи Південного фронту. У грудні 1920 р. отримав призначення інструктора до 1-ої Московської вищої школи. Його учнями у школі військових вилетів були Михайло Водоп’янов і Валерій Чкалов.
На початку 20-х років, разом зі своїм другом, поетом та художником Максиміліаном Волошиним, піднімаючись на гору поблизу Коктебеля у Криму, К.Арцеулов виявив висхідні повітряні потоки над Узун-Сиртом.
У 1923 р. здобув диплом пілота-планериста № 1, випробовував перший радянський винищувач І-1 конструкції Н. Н. Полікарпова.
У 1925 р. у складі радянської команди К.Арцеулов був відряджений на змагання до Німеччину.
У 1927 р. демобілізувався, працював у цивільній авіації, щорічно вилітав на своєму «Юнкерс-21» у далекі експедиції: проводив аерофотозйомки територій на Уралі, в Поволжі та Середньої Азії, досліджував трасу Турксибу у Вахшскій долині; здійснив льодову розвідку північної частини Азовського моря.
У 1929 році К.Арцеулов провів випробування планера «Коктебель» конструкції Сергія Корольова, майбутнього конструктора космічної техніки.
17 березня 1933 року Цивільний повітряний флот святкував своє десятиріччя. Арцеулов був нагороджений почесним знаком «За нальот 500 000 кілометрів» і представлений до звання «Заслужений льотчик». А через три дні був заарештований і опинився у Бутирській тюрмі, у камері для підслідних. Як розповідав сам Костянтин Костянтинович: «У той пам’ятний час з’явилася вельми зневажлива порода людей – обмовників або донощиків. Вони спеціалізувалися на тому, що писали «куди слід» на тих, хто викликав у них смертельну заздрість. На мене писав донос мій давній знайомий Россінський… «
Донос свідчив, що Арцеулов – німецький шпигун (був у Німеччині, літав на «Юнкерсі»), украв «штуку шовку», чим підірвав оборону країни. Звинувачений зауважив, що парашути шиють з перкалю, але слідчий сказав: «Нашому звинуваченню можуть не повірити. Втім для нас головне роздавити вас як особистість і довести, що ви – ворог народу». Так було покінчено з авіацією. Його було вислано до Архангельська, де працював мотористом на катері пивного заводу. Реабілітований у 1937 року, але К. Арцеулов зміг оселитися на сто першому кілометрі від Москви. Інколи він таємно відвідував столицю.
На «волі» художник ілюстрував книжки для дітей і молодіжних видань журнали «Знание – сила», «Техника молодёжи», але привезти роботи до Москви не міг, їх доставляла дружина. 
Саме до Арцеулова звернувся генеральний конструктор літаків Олег Антонов із проханням проілюструвати його книгу «На крилах з дерева і полотна». 
11 квітня 1961 року на квартиру Арцеулова в Москві зателефонували з редакції газети «Правда» і попросили зробити малюнок у номер на честь першого польоту людини в космос і додали, що звернулися за рекомендацією дуже авторитетного товариша (то був Сергій Корольов, який знав К. Арцеулова з часу планерських польотів у Коктебелі).
Однієї березневої ночі 1980 р. стався напад. Дочка Оля викликала лікаря. Костянтин Костянтинович одягнувся, підійшов до мольберту, де стояла майже закінчена картина «Планер над морем».
У нижнього краю картини він написав, що дарує її своєму другу авіаконструктору О. Антонову. Після операції К.Арцеулов прожив ще кілька днів. 18 березня 1980 року в Москві серце 89-річного авіатора Костя Арцеулова перестало битися.
Син Костянтина Костянтиновича, правнук Айвазовського – кінодокументаліст Олег Арцеулов.
Залишити відповідь