UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Михайло-Сервацій Вишневецький

Михайло-Сервацій Вишневецький

Наші пращури казали: «Королем ти стати можеш, але князем – ніколи, бо ним треба народитися». Михайло Сервацій Вишневецький народився князем 13 травня 1680 р. у Львові. Його батько князь Костянтин Вишневецький рано помер, мати – Анна Ходоровська вдруге вийшла заміж за князя Дольського. У Львові він навчався в єзуїтському колегіумі. Так склалася доля, що вже у віці 16-ти років Михайло Сервацій одружився із Катериною Дольською, своєю зведеною сестрою, щоб залишити у родині багатий спадок вітчима.
Завдяки енергійності, схильності до авантюризму Михайло Сервацій поринув у стрімкий вир політичного життя, почав вивчати військову справу. Двадцятилітнім під час громадянської війни на Литві був керівником опозиції знаті, яка виступала проти роду Сапег, розбив армію Сапег у битві під Олькениками. Польний гетьман литовський (з 1702), великий гетьман литовський (з 1703), великий канцлер литовський (з 1720), воєвода віленський (з 1735). Приєднався з військом до короля Станіслава I Лещинського. В 1709 р. у Скоморохах був взятий російськими військами в полон, перевезений до Глухова, звідки втік за кордон. У Франції він вивчав архітектуру, французький ренесанс, архітектурні прийоми Мансара (автора проекту французького Версалю).
Коли Михайлу Сервацію було 45 років, померла його дружина Катерина, з якою вони мали двох дочок: Анну, яка стала Огинською, та Барбару – Єлизавету, по чоловікові Замойську (єдина з семи дітей князя, яка пережила батька).
Того ж року Михайло Сервацій узяв шлюб із Магдалиною Марією Чарторийською. Дочекався спадкоємців: народився Єремія Вишневецький, через півтора роки знайшовся Ігнатій Вишневецький. Але щастя леліткою ковзнуло по долі Вишневецького: у грудні 1728 року він поховав старшого сина, потім при пологах померла Марія та новонароджений син.
50-літнім Михайло Сервацій взяв шлюб із 27-літньою Теклею Розою Радзивилл (по матері Сапега). Народився син Йосип-Ігнатій, але восьмирічним помер. Так тричі одружений Вишневецький залишився без спадкоємця. А успадковувати було що…
Михайло-Сервацій, перший магнат Речі Посполитої, один із найбільших багатіїв Європи зосередив у своїх руках всі маєтки Вишневецьких, а також князів Дольських, частково – Чарторийських і Радзивіллів; його землі були в Україні, Білорусі та Литві. Вартість маєтків складала 14 млн. злотих. І у політичному житті князя Вишневецького завжди супроводжувала зірка успіху. Він здобував титул за титулом: воєвода віленський, канцлер великий литовський, великий гетьман литовський.
Князь казав: «Хоч я не можу залишити сина, залишаю палац, який здивує наступні покоління…» Михайло-Сервацій сам займався проектуванням і будівництвом палацу у Вишнівцях, створив «Волинський Версаль». Нині навіть важко уявити, що всі ті речі, описи котрих збереглися; вдалося зібрати під одним дахом: численні картини, портрети, коштовну турецьку і китайську зброю, порцеляну, шиті золотими та срібними нитками шовкові й атласні тканини.
Михайло-Сервацій започаткував родову бібліотеку у палаці. Він не просто колекціонував книги, але й писав їх сам.
64-річний Михайло-Сервацій Помер у Меречі (Литва), був похований у Вишневці у кармелітському монастирі.
Оскільки Михайло-Сервацій був останнім чоловічим представником старшої лінії та всього роду князів Вишневецьких, то чітко виконалися всі ритуали. Похоронна церемонія тривала 40 днів. В останній день усі портрети представників родини Вишневецьких у повний зріст перенесли з палацу до костелу. Видавалося, що вони зійшлися попрощатися. Над прахом померлого розбили герби Вишневецьких – так званий корибут. Так згасла гілка князів Вишневецьких, їхні володіння перейшли до Огинських і Замойських.
У 1910 р., за російського генерала Демидова, храм намагалися перетворити на православну церкву, з’єднавши куполи у візантійському стилі, а 15 іконостасів викинули на подвір’я та залишили гнити під дощем. Тіла Вишневецьких вийняли з родових гробів, щоб перепоховати на католицькому кладовищі. Уже тоді картини, частина славетної бібліотеки та інші цінні речі були вивезені до Росії.
У 1940 р. «визволителі» повишкрібали геть всі історичні цінності та твори мистецтва, коштовності, стародруки та цінну бібліотеку з палацу та вивезли до Москви.
Після перемоги у князівських приміщеннях розмістився плодоовочевий завод, що «з бурячка та червачка» виготовляв шмурдяк або «чорнило» – «Золота осінь».

Тра 13, 2018Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Микола КиценкоКенгір
You Might Also Like
 
30 вересня 1990
 
Олександр Смакула

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image4 years ago Видатні люди859
Недавні записи
  • Валентина Попелюх Стус
  • Дмитро Сигаревич
  • Самотня сосна
  • Фронтовий алфавіт
  • Многогрішний чи Ігнатович?
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ярослав до Козацький гетьман Павло Бут (Павлюк). Кумейки
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.