UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Історичні події » Олександр Корнійчук

Олександр Корнійчук

25 травня 1905 р. у селі Христинівка, Київська губернія народився офіційний мільйонер, власник чудової яхти, полум’яний комуніст Олександр Корнійчук, 11 квітня 1963 р. обраний головою Верховної Ради УРСР.
Шурка – син робітника. З 1919 працював на залізниці, освіту здобув у Київському інституті народної освіти (1929). Писав в основному п’єси на політичні теми. У 1925 дебютував роботою «Він був великий», присвяченою Леніну, наступні твори було спрямовано проти «українських буржуазних націоналістів й інших ворогів народу». Корнійчука змолоду було втаємничено в чекістські та кремлівські справи, він виконував делікатні справи далеко нелітературного змісту (навіть не критик у погонах).
За свідченням кінооператора Юрія Тамарського, сюжет п’єси «Загибель ескадри» Корнійчук поцупив у режисера Арнольда Кордюма та прозаїка Вадима Охрименка. П’єса дала нагоду пробитися — Корнійчук надіслав її як власний твір на Всеукраїнський конкурс найкращої радянської п’єси, який оголошено в лютому 1933 р. У просуванні наступних п’єс Корнійчукові неодноразово допомагав «пролетарський» письменник, червоний граф Олексій Толстой. У 1937 Корнійчук написав п’єсу «Правда», в якій В. Ленін уперше став персонажем української драматургії, а Корнійчук – королем сталінського театру.
У 1934–1938 рр. Корнійчук мешкав у будинку письменників Роліт. Після розстрілів 37-го статус Корнійчука пішов вгору – він став керівником спілки письменників і переїхав з «Роліту» на Терещенківську, у квартиру щойно заарештованого НКВС керівника Управління у справах мистецтв при Раднаркомі УРСР Андрія Хвилі…
Під час німецько-радянської війни служив в армії: політпрацівник політуправління Південно-Західного фронту, кореспондент центральних газет і партизанських видань. Серед творів воєнних років найвідоміша його п’єса «Фронт» (1942), написана за особистою вказівкою і з правкою Сталіна, де критиковано старих генералів, які не вміли воювати в нових умовах. Уже тоді Корнійчук став офіційним мільйонером, підчас війни на власні кошти купував танки. Коли Олександра Корнійчука познайомили з товаришкою Вандою Василевською, він жахнувся: монумент із ніжкою 42-го розміру, пропахчений цигарками та загорнутий у шинель. Але він потребував «політичного шлюбу», а вона ж вдовиця. Корнійчук завершив суперечки з першою дружиною за картини та майно, забув Шарлоту Мойсеївну Варшавер і її темперамент медузи.
І хоч молодим бракувало кохання, але феєрверк нагород та посад компенсував усе: О. Корнійчук – Голова Спілки письменників УРСР в 1938–1941 й в 1946–1953 роках; академік АН СРСР (1943); у лютому-липні 1944 р. – міністр закордонних справ УРСР; п’ятиразовий лауреат Сталінської премії (1941, 1942, 1943, 1949, 1951).
Майже кожного дня Корнійчук був у театрі ім. Франка. Він ходив зі знаменитою авторучкою і записував у блокнот словечка корифеїв: Милютенка, Шумського, Яковченка – «в курсє дєла!», «цвєтущу жизнь», щоб пахло потом і сльозами. Потім вставляв живі слова у рибу (схему п’єси).
Його оголосили класиком за життя, його доробки (вчителі казали «одоробки») включили до шкільної програми.
У Києві йому належала двоповерхова квартира на Шовковичній. Молодята придбали затишний палацик на вул. Обсерваторній, 6, побудований в кінці ХІХ ст. (належав Олександру Барбану, потім І. Гореславському, згодом провізору В’ячеславу Геращеневському).
Автор любив робити подарунки «з барського плеча». Так, після прем’єри «Калинового гаю» подарував акторкам – золото, чоловікам – срібні портсигари. Ужвій подарував золотий браслет із діамантами, вона його продала, коли хворів син.
О.Є.Корнiйчука цитували, наприклад, це: «i в мене була сучечка, ой сучечка, чорна хороша i я їй богу мисливець».
Києвом ходили легенди, що мільйонер О. Корнійчук викликав касира ощадкаси додому й отримував гроші з книжки, бо дуже боявся виходити з дому. «Не родина, а банда – Корнійчук і Ванда,» – шепотіла Україна сталінських часів.
Розповідали, що Ванда жила в одних кімнатах квартири, а в інших – О. Корнійчук із юною Мариною Захаренко (акторка, молодша на 17 років, вага 45 кг, нога 35 розміру). Марина мала двох синів: старший Володимир Бортко, кінорежисер, зняв «Собаче серце», «Бандитський Петербург».
29 липня 1964 р. у Києві на 60-му році урвалося життя Ванди Василевської. Через 4 місяці драматург одружився з Мариною.
ЗМІ все ще пишно його величали «Солдатом миру», а він помирав від лейкемії, яку отримав, коли разом із М. Хрущовим був на випробовуванні атомної бомби. «Помру, коли не зможу сам поголитися», – пророкував О. Корнійчук.
14 травня 1972 р. він втратив свідомість і не поголився.

Тра 25, 2017Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Йонас РустемасКостянтин Савицький
You Might Also Like
 
Видатний український бджоляр
 
Поет Микола Барбон

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image6 years ago Історичні події2,311
Недавні записи
  • Культурне перемир’я?
  • Тарас Шевченко, як символ спротиву та боротьби
  • Ой під вишнею
  • Полянівський мир
  • Арго? Феня!
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьТарас ШевченкогетьманХарківБогдан ХмельницькийКапністскульпторСергій КорольовакторІван АйвазовськийперекладачІван КотляревськийголодоморОлег ОльжичІван ФранкоОлександр РубецьОлексій ПеровськийВійсько ЗапорозькеАполлон СкальковськийПавло ПолуботокЛенінкомпозиторІван БогунКирил РозумовськийВовкІван ШишкінЛевко РевуцькийМихайло ЇжакевичРомоданБахматський шляхОлександр КістяківськийОлександра БілозерськалікартерапевтПетро Конашевич-СагайдачнийГригорій ТарновськийЮрій ШухевичРомоданівський шляхОлександр Бородін
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Міжнародна відзнака від Всеукраїнського фонду імені Тараса Шевченка.
  • Сергій до Міжнародна відзнака від Всеукраїнського фонду імені Тараса Шевченка.
  • Ганна Черкаська до Богдан-Ігор Антонич
  • Nadiya до Богдан-Ігор Антонич
  • Ганна Черкаська до І знову про котиків

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.