Де саме відбулася битва? Вчені досі сперечаються, вираховують 9 днів походу від Кічкаської переправи у Запоріжжі (Вовче гирло) до Кам’яної могили, а далі версії: верхів’я Кальчика (південніше Розівки), Могила-Серединівка (на схід від Володарського) та долина Кальміуса біля Гранітного.
31 травня 1223 р. відбувся перший бій русько-половецької армії під керівництвом Мстислава Романовича Київського, Мстислава Святославовича Чернігівського, Мстислава Мстиславовича Галицького (Удатного) та його тестя половецького хана Котяна Сутоєвича з монгольськими військами під командуванням Субедея Баатура та Джебе Нойона; на боці монголо-татар у битві при Калці виступили загони приазовських бродників — попередників козаків.
У запеклій битві полягли:
– князь козельський і чернігівський Мстислав Святославович;
– його син князь Василько Мстиславович;
– воєвода Іван Дмитрович;
– Юрій Кончакович – половецький хан, «найбільший між половцями».
Три дні тривали бої. У літописі сказано: «Мстислав (Романович) старий добрий князь тут убитий був, і другий Мстислав (Святославич), і інших князів тридцять убито було, а бояр та інших воїв многое-множество, говорять бо лише киян одних загинуло на битві тій десять тисяч. І був плач і туга на Русі, і по всій землі чули цю біду». З цією битвою народний епос пов’язує загибель 70 руських богатирів.
І, як завжди, програв той, хто говорив правду; брехня перемогла. Русичі капітулювали після того, як посланий на переговори отаман бродників Плоскиня, поклявся на хресті, що у разі, коли русичі складуть зброю – ніхто з них не буде убитий, і «не проллється жодна крапля крові князів та воєвод». Формально ворог обіцянки дотримав: простих воїнів відвели в рабство. Крові князів і бояр не пролили: вони були покладені під дошки і задавлені переможцями, що всілися зверху бенкетувати. Як казав «дедушка Ленин»: «Нечто формально правильное, а по сути издевательство». 
Другим руйнівним чинником була заздрість між князями, відсутність державників-дипломатів, сепаратизм, роздрібнення, що привело до неузгодження дій.
Війська Русі були високо професійними, але поділені на десятки князівств і Батий упродовж 17 років їх поступово захоплював (ковтав, як удав кролика, як сьогодні рашисти вбивають Україну).
Так, коли галицькі війська билися з монголо-татарами, київські війська стояли неподалік на підвищенні і спостерігали.
Монгольське військо напередодні прислало посольство до князів Ростово-Суздальських та інших з пропозицією не втручатися у воєнні справи між чингизидами й половцями (кипчаками), з проханням дотримуватись нейтралітету, навзаєм обіцяли не вести війни проти Русі. Але посли були підступно вбиті, тому після Калки за підступні дії, в першу чергу, були покарані східні землі: Рязь, Мурома, Суздаль Ростов.
Всі князівські війська Ростово Суздальські та Володимирські приєднувались до Орди і вона дійшла до Києва з території сучасної Росії лише через 17 років. Військо Батия перед Києвом складало 140 тис. люду, з яких монгол було лише 40 туменів (40 тис.), всі інші – учорашні союзники половці та суздальці – майже 100 000. Коли Батий захопив Смоленську землю, Смоленський князь разом із дружиною брав участь у штурмі Києва…
По-третє, битва засвідчила перевагу татарського військового мистецтва над руським, тому в 1239 р. сталося переможне нашестя орди. 1240 р. вирішилися подальша доля Києва.
Сьогодні на тих місцях, під Маріуполем, наші хлопці воюють. Ворог той самий: брехня, заздрість і кремлівські ординці
Отже, хто кого?
Залишити відповідь