Розалія з Чорнобиля

В історії Франції вже понад двохсот років згадується ім’я «Розалія з Чорнобиля». Хто ж вона, наша землячка?
16 вересня 1768 р. у Чорнобилі побачила світ графиня Розалія Ходкевич. Її батько генерал-лейтенант Ян Микола Ходкевич, мати – Людвіка Марія Ржевуська. Усім трьом дочкам (а мамина доня Роза була середньою) батьки дали найкращу освіту: мови, музика, мистецтво.
У 1787 р. весела, жвава синьоока красуня Роза пішла під вінець. Батьки для неї обрали князя Олександра Любомирського, народженого в Києві представника найбагатшої польської родини. Чоловік Рози був на 17 років старшим, мав посаду київського каштеляна, тому молоді жили в Києві. Не пройшло й року, як у них знайшлася юна киянка з пишним іменем: Олександра Франциска Феофіла. Подружжя проїхалося своїми маєтками у Опільському Ключі, пожили у батьків Рози у Млієві та подалися до Варшави. Сенатор Речі Посполитої Олександр Любомирський відбув час Чотирирічного сейму. Разом із ним була дружина та дочка. За цей час Розалія отримала славу першої красуні Речі Посполитої, стала близькою до князя Юзефа Понятовського.
Подружжя помандрувало Європою. У 1788 році Любомирські відвідали Париж, Розалія була прийнята при дворі, стала улюбленою фрейліною Марії Антуанетти. Гострий розум Розалії, її весела вдача, краса зробили жінку душею королівського двору. Та навіть чоловік не витримав веселого життя – і поїхав додому. Гадав, дружина скоро примчиться за ним, але помилився. Тоді чоловік пообіцяв відкритим текстом, що не висилатиме гроші, і Розалія повернулася до нього. Згодом 22-річна княгиня народила другу донечку Людвіку, яка померла немовлям.
Дуже скоро у Франції відбулася революція. До Варшави доходили страшні чутки про падіння Бастилії, а також анекдоти про повстанців. Адже не секрет, що Бастилію мали знести і що там було аж семеро дуже специфічних в’язнів: 4 фальшивомонетники, двоє небезпечних божевільних і маркіз де Сад, сексуальний збоченець, замкнений на вимогу своєї родини. Все це робило революцію несерйозною, комічною.
У Варшаві Розалія, яка марила романтичним коханням, відчайдушно закохалася у мужнього красеня, палкого патріота Польщі, сенатора Великого сейму Тадеуша Мостовського.
Він був одружений з Анною Радзивілл, але красуні відмовити не міг. Коли ж пан Тадеуш переїхав до Парижа, де був посередником у переговорах між польськими емігрантами та французьким революційним урядом, Розалія разом із дочкою виїхала за коханим. Вона була готова віддати душу за коханого, все зробила для його визволення, коли після падіння Жиронди Тадеуша Мостовського арештували. Та після визволення вони розлучилися: граф повернувся до дружини, а перша красуня Європи – до Марії Антуанетти.
Відома дружба Розалії з Дюбарі, лист, в якому вона висловлювала співчуття до долі Марії-Антуанетти, призвів до її арешту разом із королівською родиною 19 квітня 1794 р. за наказом Комітету публічної безпеки за звинуваченнями в контрреволюційній діяльності. Жінці з 6-річною дитиною запропонували виїхати з Парижа, але Розалія була вірною до кінця. Разом із Марією-Антуанеттою 26-річна Розалія Любомирська лягла під гільотину. «Розалія з Чорнобиля» похована в спільній могилі паризького цвинтаря Пікпу.
Кажуть, у день і у час страти Розалії у палаці в Млієвому графиня Людовіка побачила привід – обезголовлену власну дочку в білому.
Цікаво, що з родини Ржевуських була Евелина Ганська, кохана дружина французького письменника Оноре Бальзака. У листах до Еви Ганської Бальзак часто згадував дружину «еміра», дочку Розалії Любомирської, графиню Розалію Ржевуську (Олександру Любомирську), яку шестирічною після страти матері помістили до тюремної лікарні, де її знайшли родичі та вивезли з Франції. Дівчинку на честь матері почали звати Розалією. З часом вона стала Розалією Ржевуською – дружиною козака Ревухи (Вацлава Ржевуського), але це вже інша історія. Оноре Бальзак відобразив Розалію у романі «Пані де ла Шантрі».
Головне зображення: Худ. Wincenty de Lesseur (1745–1813). Мініатюра. Розалія Любомирська (Ходкевич). 1794-1796 рр. Національний музей у Варшаві.