UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
  • Форуми
    • Вільна дискусія
    • Українська література
    • Українці й закордон
    • Музика, кіно, театр, художнє мистецтво
Головна » Регістрація » Видатні люди » Той самий Гіляровський

Той самий Гіляровський

giljarovsky 8 грудня 1855 р. народився «король репортерів» Володимир Гіляровський. Його батько – син диякона, закінчив духовну семінарію, там замість свого прізвища він отримав нове викладач латини вигадав йому від латинського слова «веселий» («hilaris») прізвище Гіляровський. Та священиком тато не став, подався в мисливці. А на полюванні познайомився з управителем маєтку графа Олсуфьєва, колишнім чорноморським козаком Петром Усатим, який проміняв плавні на ліси Півночі, а прізвище Усатий на Мусатов, і став його помічником. А згодом і зятем управителя, одружився з його 16-річною дочкою Надією.
Козацький нащадок Володимир виховувався старими запоріжцями, він навчився мисливству, верховій їзді, гімнастиці та боротьбі. Згодом Гіляровський гнув пальцями мідні п’ятаки, ламав срібні рублі, зав’язував у вузол кочергу.
Навчання Володимира в гімназії було не зовсім щасливим: у першому ж класі залишився на другий рік; він писав вірші та епіграми на вчителів («капості на наставників»), перекладав вірші з французької. Паралельно Гіляровський два роки вивчав циркове мистецтво: акробатику, джигітування.
Зрештою після невдалого іспиту Гіляровський без паспорта і грошей втік із дому. В Ярославлі поступив працювати бурлакою: 20 днів ішов з лямкою по Волзі від Костроми до Рибінська. Восени того ж року вступив на службу в Ніжинський полк, був направлений у Московське юнкерське училище, де провчився близько місяця, після чого був відрахований за порушення дисципліни. А далі цілий список подій: – вихователь в школі кантоністів, – грубник, – пожежник, – на рибних промислах; у Царицині найнявся табунником, у Ростові-на-Дону був наїзником у цирку, актором театру, – робітник на білильному заводі – арешт за революційну діяльність (хибний) – жив у волзьких плавнях зі зграєю розбійників – актор – репортер – доброволець на Кавказі в Турецьку війну (розвідник-спецназівець) – актор – репортер.
З початком російсько-турецької війни служив на Кавказі, був нагороджений Знаком Відмінності Військового ордена святого Георгія IV ступеня, медаллю «За російсько-турецьку війну 1877-1878». Що запам’яталося? Пошарпаний кавказький одяг, дорога зброя, запал у душі і свинство влади, «джигит можэт быть оборванэц, но оружие в сэрэбрэ».
Весь цей час Гіляровський писав вірші, замальовки, листи своєму батькові, який зберігав рукописи сина.
З 1881 р. Володимир Олексійович оселився в Москві та працював у театрі А.Бренка. Восени Гіляровський кинув театр і зайнявся літературою та журналістикою. У 1882 році відбулася знаменита Кукуївська катастрофа, коли в результаті розмиву ґрунту під залізничне полотно провалився цілий склад. Гіляровський першим примчав на місце катастрофи, брав участь у розборі завалу два тижні, посилаючи репортажі в «Московський листок». Кілька репортажів зробив із підземної річки Неглинки, після яких 1886 року Дума постановила перебудувати Неглинку. Дядько Гіляй першим звернувся до теми дна «Люди нетрів» (1887). У 1887 році в своєму репортажі «Вилов собак у Москві» вперше в ЗМІ підняв тему безпритульних тварин у місті.
Журналіст часто бував на Україні, збирав на Полтавщині матеріал до біографії Миколи Гоголя та видав книгу «На батьківщині Гоголя. З поїздки по Україні». Саме йому після проведення серйозних досліджень вдалося встановити точну дату і місце народження Гоголя, про що він написав декілька великих статей. Цікаво що журналіст ніколи не вживав слова “Малоросія” – тільки Україна.
1901 року створив вірш «На могилі Шевченка». Для «Кобзаря» 1906 року переклав кілька поезій Шевченка («Ой три шляхи широкії»). Брав активну участь у влаштуванні шевченківських вечорів, збиранні коштів на пам’ятник поетові у 1911 році. Написав історичний нарис «Запорізька Січ».
У царській Росії була популярною фраза В. Гіляровського «Внизу влада тьми, вгорі тьма влади» та його екслібрис: «Викрадено з книг Гіляровського».
У 31 рік В.Гіляровський одружився з М. Мурзіною і оселився в будинку де Ледвез на 2-й Міщанській вулиці, 24. З цього часу він полюбив домашню їжу, бо дружина пречудово готувала. І сам любив їсти її шедеври і друзів пригощати. У їхньому домі збиралися гурмани Чехов, Бунін, Купрін, Шаляпін, Успенський.1912-nadia
Та репортер мусив відвідувати й дорогі ресторани, і напівбандитські трактири. А після посиденьок та знищення алкоголю Гіляровський давав волю гумору. Він виходив із закладу, хапав однією рукою екіпаж, іншою – стовп ліхтаря й наказував візнику: «Поганяй! Поганяй!». Кінь гальмував, бо козак був сильнішим
Паустовський писав: «За складом своєї душі, та й за зовнішністю, Гіляровський був запорожцем… Сивовусий, з трохи насмішкуватими, проникливими очима, в смушевій сірій папасі й жупані, він одразу ж підкорював співбесідника блиском своєї розмови, жартівливістю, гострим розумом, силою темпераменту і ясно відчутною значимістю свого внутрішнього образу». rubase_4_376557468_18593
Тому художники його запрошували позувати. Так Ілля Рєпін змалював усміхненого козака у червоній свиті та білій шапці. Під час сеансів у Рєпіна написав поему «Запорожці».
Володимир Гіляровський позував художникові М. Андрєєву для фігури Тараса Бульби на постаменті пам’ятника М. Гоголю в Москві.
Остання книга «Друзі та зустрічі» вийшла за рік до смерті Володимира Олексійовича. До цього часу він уже був тяжко хворим, майже осліп, але продовжував писати, узагальнюючи прожите, згадуючи про зустрічі з цікавими людьми, знову переживаючи свої численні пригоди.
Помер український москвич Гіляровський 1 жовтня 1935 р.756px-vladimir_gilyarovskiy_novod_2

Жов 1, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Розалія з ЧорнобиляСвіточ духу Микола Василенко
You Might Also Like
 
Кам’яне мереживо Олександра Вербицького
 
Про таємну лебійську мову

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image4 years ago Видатні люди2,789
Недавні записи
  • Ян Ционглінський
  • Крамниця чи магазин?
  • Базар чи ринок?
  • Яворницький і цар
  • Співець України козацької
Позначки
поетписьменникчервоний тероркозацтвоживописецьЗапоріжжяХарківБогдан ХмельницькийхудожникІван АйвазовськийТарас ШевченкоскульпторОлег ОльжичперекладачАполлон СкальковськийСергій КорольовПавло ПолуботокОлександр РубецьІван ФранкоОлексій ПеровськийКирил РозумовськийгетьманІван КотляревськийЮрій ШухевичфілологфольклористісторикОсип БодянськийЧернівціросійсько-турецька війнаПотьомкіндекабристиПереяславський договірГригорій ТарновськийВолодимир АлександровНестор Махноісторик прававчений-криміналістОлександр КістяківськийІван СокульськийКарл БрюлловГанна БарвінокОлександра БілозерськаТроцькийГригорій Жученко
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Крамниця чи магазин?
  • Сергій Лютворт до Крамниця чи магазин?
  • Ганна Черкаська до Дід Тараса Шевченка
  • Оксана до Дід Тараса Шевченка
  • M до Михайло Лучкович
Сторінки
  • Frontpage
  • Нагадати пароль
  • Регістрація
2015 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.