UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
  • Форуми
    • Вільна дискусія
    • Українська література
    • Українці й закордон
    • Музика, кіно, театр, художнє мистецтво
Головна » Регістрація » Видатні люди » Микола Мурашко

Микола Мурашко

Микола Мурашко народився 20 травня 1844 р. у м.Глухові в сім’ї іконостасного майстра Івана Мурашка. У багатодітній родині Мурашків Микола був визнаним лідером; він опікувався меншими, не давав їх зобідити. Так, брат Семен (Сєня) був божевільним і Микола, коли став на ноги, забрав Сєню до себе і доглядав того.
Микола ріс і мужнів у середовищі закоханих у мистецтво. «Народившись у сім’ї іконостасного майстра,– писав він, – я перебував серед маси оригіналів («кунштів», як називали їх у цьому оточенні), що правили за взірці під час писання ікон. Ці куншти збуджували в мені невситимий інтерес і бажання якщо не творити так само, то хоча б зрисовувати». Ледь увібравшись у колодочки, хлопець подався до Києва й пристав на навчання до майстерні реставратора-копіїста. Та зустріч із доброоким Іваном Сошенком, тоді викладачем малювання Другої київської гімназії, утвердила в думці поїхати до Петербурзької Академії мистецтв. Здобував образотворчу освіту в Петербурзькій імператорській Академії мистецтв у 1863-68 рр. Подружився з Іллею Рєпіним, захопився графікою, шевченківською тематикою. Серед літографій виділялися портрети Тараса Шевченка (1864-67), Петра Могили та автопортрет. У 60-70 рр. XIX ст. з’явилися його літографічні альбоми.
З 1868 року М. Мурашко жив і працював у Києві в маленькому помешканні на вул. Михайлівській; забрав до себе Сєню, частим гостем у нього був брат Олександр.
У 1875 р. Микола Іванович отримав письмовий дозвіл за підписом ректора університету Св.Володимира, що заміщав тимчасово відсутнього попечителя учбового округу, на відкриття малювальної школи і відкрив заклад у себе вдома. Звісно, всі учні починають з того, що дають прізвисько вчителю. Високого, цибатого вчителя, який забагато палив, учні назвали Димарем. Щосуботи учні (аж четверо) й вчителі (їх було двоє!) збиралися у будинку вчителя на виставки, куди приходили всі. Для того, щоб приймати до школи всіх бажаючих, щоб допомагати учням бідних батьків, у Мурашка не було можливостей, тому Микола Іванович звернувся про допомогу до молодого колекціонера й мецената І.Н.Терещенка. Той одразу ж дав 300 руб., а в подальшому пообіцяв виділяти щорічно по 200 руб.
Згодом школа переїхала на Трьохсвятительську вулицю до будинку Софії Тарновської, дружини В.В.Тарновського-молодшого. У тому ж році міський голова професор М.Ренненкампф добився для школи приміщення на першому поверсі будинку думи, а також виділив субсидію в 300 руб. срібром.
Окрилений успіхом, Микола Іванович негайно поїхав до Петербурга за навчальними посібниками, звернувся до професора А.Прахова з проханням познайомити його з петербурзьким гуртком художників-передвижників.
16 вересня 1876 р. 40 учнів і двоє вчителів розпочали офіційні заняття. У бідних людей, які мали талант, але не мали коштів, школа не лише не брала грошей, але й платила стипендію. У 1877 р. відбулася перша виставка учнів рисувальної школи в залі дворянського зібрання з платою за вхід 1 крб, всі кошти йшли на потреби школи. В 1880 р. школу відвідували понад сто чоловік. І.Терещенко збільшив допомогу школі до 1 тис. рублів, а пізніше до 9 тис.руб. щорічно. За 25-річчя існування школи одним тільки І.Н.Терещенком було витрачено на неї майже 150 тис.руб.
З 20 серпня 1880 р. школа переїхала в будинок ротмістра М.Балано, що на Афанасіївській вулиці (Несторівській). Цього ж року прийшов і новий викладач – художник Х.Платонов, який пропрацював у ній понад 20 років. У 1882 р. школа знов переїхала на Володимирську вулицю, а в серпні 1890 – у тільки-но збудований будинок Ф.Михельсона, що був навпроти.
М. Мурашко постійно вивчав досвід викладання у найкращих закордонних школах. У 1885, 1891, 1894 роках художник подорожував до Кракова, Відня, Парижа, Болоньї, Флоренції та Риму, знайомився з діяльністю художніх шкіл та академій. У ці поїздки Микола Іванович брав із собою племінника Олександра Мурашка і писав “були щасливі, як дюжина дурнів”.
З 1875 по 1901 рік Микола Іванович керував Київською рисувальною школою. За 26 років школу закінчили близько двох тисяч чоловік. У школі М. Мурашка вчився Казимир Малевич, М.Глоба – майбутній директор Строганівського художнього училища в Москві, О.Васютинський, художник-медальєр при Петербурзькому монетному дворі, Є.Вржещ, В.Сєров. Там Микола Іванович зібрав багато українців, які після закінчення Академії повернулися в Україну. Це такі видатні українські митці, як М.Пимоненко, С.Костенко, Г.Світлицький, О.Мурашко, П.Чирков, К.Крижицький, Г. Дядченко.
Це забирало багато сил і часу, тому Микола Іванович мало часу мав для творчості. У 1878 р. в Києві було видано казки Г.-К.Андерсена, яку проілюстрував художник. За найменшої можливості М. Мурашко з учнями виїздили на етюди. Так з’явилися відомі пейзажі: «Мотив околиць Києва» (1879), dnipro
«Над Дніпром» (1880-90 рр.), що експонується в Києві, в Музеї українського образотворчого мистецтва. Починаючи з 1892 р., Мурашко разом із родиною, братом Сєнею, племінником Сашком та милими хлопчиками Гринею та Яні почали виїздити на літо в Крим (Алупка, Ялта). З цього часу пейзажист закохався в Крим. Серед тих, хто приходив на філіжаночку кави в Ялті був Труш.
А крім того, веселий, дотепний Микола Іванович зумів створити гарну родину з коханою Оленою Костянтинівною із заможної родини Деркачових-Літте. Добру, розумну, освічену жінку чоловік лагідно називав «мамуня». Вони мали улюбленого сина Євгена (Жеку) та донечок: Олену та Ліду. У їхній родині по чотири роки жили учні школи малювання та дружили з Жекою – далекий родич Т. Шевченка – Григорій Дядченко (Гриня) та одесит Володимир Андрєєв (Яні). Треба сказати, що навіть студентами академії мистецтв Гриня та Яні продовжували кожне літо проводити з родиною Мурашка. Правда, юнаки почали віддалятися; дещо інше писав художник про «милих хлопчиків»: «егоїсти, каналії, приїхали, наїлися, напилися, виспалися і з легкою душею мене старого покинули». Гриня таки повернувся в Київ, працював у школі Миколи Івановича. Володимир Андрєєв залишився в Росії.
ua_peizazh
У 1901 році рисувальну школу реорганізували в Київське художнє училище. М.І.Мурашко отримав від І.Н.Терещенка значну суму допомоги та солідну пенсію.
Останні вісім років життя художник віддав Бучі. Справа в тому, що робітникам залізниці давали субсидії, а син художника Євген був залізничником, тому субсидія пішла на будівництво дачі в Бучі. Микола Мурашко мав сусідом по дачі Михайла Булгакова. У 1901 р. Жека закінчив інститут і поїхав працювати у Самарканд. Його приїзд був святом для батьків.mur
На дачі художник працював над спогадами, які були надруковані на кошти сім’ї Терещенків у 1907 р.
22 вересня 1909 р. М.І.Мурашко помер у свої 65 років на дачі в містечку Буча, похований на Лук’янівському кладовищі.

Вер 28, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Непереможний Піддубний ІванРозалія з Чорнобиля
You Might Also Like
 
Крим. 5 жовтня 1918 р.
 
Федір Андерс, романтик неба

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image5 years ago Видатні люди2,514
Недавні записи
  • Липучка
  • Василь Наріжний
  • Вічна загадка любові
  • Рідні бур’яни ( мишій, пирій)
  • Московський цар на колінах
Позначки
поетписьменникчервоний терорживописецькозацтвоЗапоріжжяХарківБогдан ХмельницькийхудожникТарас ШевченкоІван АйвазовськийскульпторАполлон СкальковськийОлег ОльжичПавло ПолуботокСергій КорольовКирил РозумовськийОлексій ПеровськийгетьманперекладачІван ФранкоІван КотляревськийОлександр РубецьВолодимир ЩербаненкоОлексій ГанзенМикола Костянтинович ХолоднийЕммануїл МагдесіанГригорій СвітлицькийВолодимир СікевичкінооператорВолодимир КороленкоАльфред ФедецькийВолодимир КабачокСтаніслав МрозовицькийбандуристголодоморВасиль СедлярМихайло БойчукІван ПадалкоВасиль ЗавойкоСофія Налепинська-БойчукфотографНестор МорозенкоАнатолій ЛупинісВіктор Баранов
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Київська консерваторія хоче залишити в назві ім'я Чайковського - Український інформаційний центр до Чайковський і Україна
  • Ганна Черкаська до Без Базилевича немає «Енеїди»
  • Людмила до Без Базилевича немає «Енеїди»
  • Ганна Черкаська до Юрій Шевельов
  • Ганна Черкаська до Кондова еліта
Сторінки
  • Нагадати пароль
  • Регістрація
  • Українська історія
2015 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.