6 червня 1918 року перша техногенна катастрофа в Києві повністю знищила Звіринець. «Звіринець» – місце за Києвом, де водилося багацько дичини. Саме там київські князі облаштували замок для відпочинку. Згодом поруч з маєтками влади земної з’явилося представництво влади небесної Видубицький монастир, заснований у 1070 році.
У 1893 році Звіринецьку фортецю перетворили на склад боєприпасів. Саме цей крок обернувся трагедією для тисяч киян. Імператор Микола І розпорядився вивести територію Звіринця з-під контролю київських керманичів, тому забудова місцевості велася хаотично. Тут з’явилися приватні маєтки, гуртожитки, торгові заклади, школи поруч із небезпечним об’єктом. На території Звіринця проживало близько 10 тисяч людей.
З чого починалася історія першої техногенної катастрофи?
З того, що 30 травня 1918 р у Києві повноважні представники двох урядів – Української Держави та РСФРР для укладення мирного договору на підтвердження своїх повноважень обмінялися грамотами. Головою української мирної делегації був Сергій Шелухін, російську делегацію очолював Християн Раковський. Вперше мирні переговори велися двома мовами – українською та російською. Це шокувало «старшого брата» і на день народження Пушкіна 6 червня вони вирішили українців більш поступливими; провели акцію зі знищення арсеналів незалежної держави.
6 червня 1918 р у четвер о 10:10 ранку у Києві в ракетних майстернях на Звіринці почалася пожежа, вогонь перекинувся на склади гарматних набоїв, по сусідству з якими розташовувалися порохові погреби, де перебували селітра, порох, набої. Вибухи йшли один за одним.
Сюди прибули представники всіх властей. Військові частини та державна варта оточили місцевість, що становила загрозу для всього району. Вогнеборці почали боротьбу з пожежами. Гетьман П.Скоропадський прибув у супроводі Голови Ради міністрів Ф.Лизогуба. Начальник Генерального штабу полковник О. Сливинський наказав мобілізувати військові частини, різних спеціалістів, техніків, саперів, залізничників. Під керівництвом інспектора технічних частин отамана Лорченка розгорнулась боротьба з пожежами.
Увесь район від Дніпра до лінії Києво – Воронезької залізниці було зруйновано. Згорів Троїцький монастир із усіма ченцями, багато прилеглих будівель. Загинуло близько 200 людей, більше 1000 госпіталізували в тяжкому стані. Для прийому поранених у шпиталях влаштували 1500 ліжок.
Дмитро Донцов, директор Українського телеграфного агентства (УТА), згадував: «Шиби в бюрі з вікон, що виходили на Хрещатик, все вилетіли, – занотував у щоденнику. – Мене і секретарів мало не збило з ніг, коли ми, підбігши до вікон, глянули вділ на вулицю, усіяну товченим шклом. Тут і там лежали, мабуть, збиті з ніг повітрям люди». «Було з 15 сильних детонацій». Тільки 8 червня пожежу подолали. У Києві запанувала паніка, люди почали тікати з міста.
Скоропадський писав у спогадах, що було дві версії: випадковість, чиєсь недбальство, але він схилявся до іншої – що це спланований теракт.
За тиждень, 14 червня, на Подолі сталася велика пожежа на Подолі. Місце загоряння – дров’яний склад. Склад запалав, вогонь перекинувся на сусідні будинки, було знищено дерев’яний Поділ. Без притулку залишилися, як і на Звіринці, близько 10 000 людей.
Акції зі знищення арсеналів незалежної держави продовжувалися. Другий вибух, що сколихнув Україну, стався 31 серпня. О 15:20 неподалік станції Одеса-Застава на складах зброї «з невідомої причини» вибухнув склад патронів у Одесі, підприємство – за «київським» сценарієм; це тривало безперервно близько 10 годин. Жертвами стали 40 осіб, 100 були поранені.
Міністр закордонних справ Дмитро Дорошенко писав у спогадах: одеським терактом керували французькі дипломати в Кишиневі та італійські в Ясах. Доручив главі уряду асигнувати півмільйона карбованців на негайну допомогу потерпілим; наказав утворити «комітет під моїм головуванням для допомоги населенню, яке потерпіло від вибуху».
Вплинули на процес втрати державності Україною й вибухи 13 вересня в Керченській фортеці.
Як це схоже на те, що відбувалося в нас. Згадайте 18 серпня 1941 р. о 20:15 підрив Дніпрогесу енкаведистами! Нічого вам це не нагадують події в Балаклії, Калинівці, Новобогданівці?
6 червня 2023 р. назавжди залишилося днем підриву Каховської ГЕС. Фахівці кажуть, що Каховська ГЕС невідновна.
Залишити відповідь