– Ну, і для чого це ти пишеш: «13 червня 1941 р. у центральній пресі опублікована заява ТАРС, в якій заперечувалася загроза нападу Німеччини на СРСР?», – нападають на мене Хомівна.
– Уот ви ні панімаєте, етта жи лож во спасєніє, – кидають Софочка.
– Я би так не сказала, – вставляю свої 5 копійок. – Рятівна брехня – це мудрий крок державника, а заява ТАРС обеззброїла мирне населення.
– І де ти бачила «мудру брехню державників»? – продовжують наступ Хомівна, – шашлики?
– Е, ні. А ти згадай кризу 1967 року!
– Це коли Єгипет, Ірак, Йорданія та Сирія пообіцяли «скинути Ізраїль у море»?
– Пам’ятаєш, як 3 червня 1967-го міністр оборони Моше Даян дав пресконференцію, на якій сказав, що ніякої війни найближчим часом не буде.
– Ну і що?
– А подумай, опиши події 5-го червня! – не стрималася я.
– Що? Що? – бухтить сусідка, – війна почалася.
– Е, ні, не війна, а виховний захід – операція «Мокед» (фокус), коли Ізраїль завдав превентивного (попереджувального) повітряного та наземного удару. А тепер скажи, у який час рашисти влаштовують нам тривоги?
– Ясно коли – з другої до четвертої дня і ночі, у час мертвої зони, коли ослаблена імунна система організму.
– Так. Саме в цей час перед світанком єгипетські та радянські військові очікували авіа нальотів. А ізраїльтяни завдали масованого попереджувального удару по єгипетських ВПС о 07:45, коли єгипетські патрульні літаки закінчили чергування о 07:40, коли більшість пілотів була в їдальні.
– Ну, да, як у нас – перезмінка…
– Цікаво, що операція готувалася в повній секретності, навіть члени ізраїльського уряду не знали точного часу початку атаки, пілотам розповіли про майбутню операцію тільки о 04:20 5 червня.
– Ага, це не щоденні розмови про наступ-контрнаступ!
– Крім того, ізраїльська авіація з’явилася не зі сходу, де на них могли чекати, а з півночі й заходу. Над Середземним морем літаки рухалися на гранично низькій висоті, недоступній для радарів, і дотримувалися повного радіомовчання. Під час атаки пілоти скидали на перехрестя злітних смуг спеціальні бетонобійні авіаційні бомби, щоб одна бомба руйнувала одразу дві доріжки. Під час двох авіаударів по всіх єгипетських базах було знищено 304 літаки, майже всі на землі. Ізраїль втратив девʼять літаків, шість отримали серйозні пошкодження. Очевидець тих подій — аташе посольства СРСР в Єгипті Сергій Тарасенко згадував: «За годину ми вже зрозуміли, що відбувається. У посольство прибула група радянських фахівців, які працювали на найбільшій єгипетській базі Каїр-Вест. Їхній зовнішній вигляд — рваний брудний одяг, змарнілі обличчя — говорив сам за себе. На запитання, що сталося, старший офіцер коротко кинув: “У Єгипту більше немає ВПС, бази Каїр-Вест теж немає”». Того ж дня о 12:45 ізраїльський авіаудар по йорданських і сирійських базах ВПС знищив усі 28 літаків ВПС Йорданії та близько половини ВПС Сирії — 53 літаки. На додачу частково знищені іракські ВПС у районі Мосула.
– На вечір 10 червня війна була закінчена. За шість днів війни Ізраїль в 2,5 рази збільшив свою територію. Ізраїль із населенням у 2,5 мільйони чоловік і збройні сили у 275000, переміг арабські країни з населенням понад 40 мільйонів і збройними силами у 395000. Перемога коштувала Ізраїлю 689 чоловік убитими. Араби втратили близько 13500, серед них 1500 офіцерів і пілотів, 5000 військових пропали безвісти.
– Стривай! Населення 2,5 мільйони? Менше, ніж мешканців Києва, – зойкнули Хомівна. – Слухай, це ж не ми, бабці-доживалки маємо аналізувати й учитися на чужому досвіді! Це ж класний урок політикам!
Залишити відповідь