«Велика війна» розпочалася у 1409 році через намагання литовців повернути Жемайтійські землі, захоплені Тевтонським орденом.
У 1410 році основні військові дії проходили на території сучасної Польщі.
Тевтонське військо налічувало близько 27 тисяч воїнів, польське військо короля Ягайла складало 18 тисяч військових. Їх основу складали 42 хоругви, у тому числі Львівська, Холмська, Перемиська, Галицька, 3 хоругви Подільських земель та ін. Військо Великого Князівства Литовського князя Вітовта складалося з 11-12 тисяч воїнів. До нього також увійшли з’єднання з Поділля, Києва, Стародуба, Луцька, Володимира, Кремінця та інших міст.
15 липня 1410 р. в ході Великої війни між військами Тевтонського ордена та об’єднаними військами Королівства Польського і Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського поблизу сіл Грюнвальд і Танненберг (сьогодні територія Польщі) упродовж трьох годин точилася Грюнвальдська битва. 100-тисячні литовсько-українсько-польські війська під командуванням князя Вітовта і короля Ягайла за участю майже 30 тисяч татар і 4 тисяч чехів розгромили армію Тевтонського ордену (близько 85 тисяч вояків). Переслідування розгромленого війська тевтонців тривали до пізнього вечора.
Поразка у Грюнвальдській битві підірвала військову могутність тевтонців, припинила їх експансію на Схід і поклала початок занепаду Тевтонського ордену.
Художник Ян Матейко. Грюнвальдська битва
