Ох і незручна людина для депутатів міської Думу, убивця фінансових афер, руйнівник відкатних схем чиновників на підрядах комунального господарства Григорій Ґе!
Українець із французького дворянського роду Ґе (Gay), Григорій Ґе, історик-краєзнавець, прозаїк, публіцист і драматург; старший брат художника Миколи Ґе, упокоївся 14 листопада 1911 р. у м. Миколаїв.
Він побачив світ 25 січня 1830 р. у родині крупного землевласника у Воронежі. Історія роду Ґе бере початок у Франції. Його прадід емігрував у Росію, поселився в Москві, завів фабрику. Дід художника Осип Ґе одружився з красунею-українкою Дарією Коростовцевою. Мати Г. Ґе у дівоцтві Садовська дуже рано померла, трьох хлопців виховала бабуся Дарка. Одружившись удруге, батько переїхав з родиною до Києва, згодом купив маєток у с. Попелюхи Могилівського повіту, де й пройшло дитинство Григорія.
Десятилітнім Григорій почав здобувати гімназійну освіту у Києві, де уроки вели викладачі університету. Успішною була й військова служба у Петербурзі: у 1849 р. Григорій Ґе був зарахований корнетом у елітний лейб-гвардії Гродненський гусарський полк, через п’ять років – старший берейтор – інструктор верхової їзди в гвардійському кінно артилерійському училищі. В 1854 році закінчив Петербурзьку школу гвардійських підпрапорщиків та кавалерійських офіцерів і вважався великим знавцем коней у 1856 р. в Петербурзі вийшла з друку перша книга Г. Ґе «Виїздка верхового коня». На цей час Григорій одружився з дочкою поручика Кареєва Марією Дмитріївною, дочку-первістка назвали на честь дружини Марією. І чекав сина, якому мав передати своє імя та прізвище.
Коли помер батько, 26-літній Григорій Ґе вийшов у відставку, щоб як старший син опікуватися родиною. Поміщик Подільської губернії мав 4 села, 1080 десятин землі та 625 душ кріпаків не агітував за права людини, а задовго до селянської реформи 1861 р., звільнив від кріпосної залежності своїх селян «навічно з подушним наділом» без всяких викупних платежів. Г. Ґе працював мировим посередником у селах Поділля.
З часом його родина збільшилася на трьох дочок: Ольгу, Віру, Зою; чотири дочки, а сина немає. У 1865 р. Г. Ґе продав маєток і переїхав до Херсона, де працював у акцизному відомстві. Безкомпромісний і принциповий – він став інородним тілом серед хабарників і казнокрадів, тому за п’ятнадцять років дослужився тільки до чину надвірного радника (VII гр. чин у «Табелі про ранги») у той час, як його колеги були дійсними статськими і тайними радниками. Ґе брав активну участь у культурному та громадському житті міста: став ініціатором заснування і першим директором першої громадської бібліотеки в Херсоні (нині Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олеся Гончара).
Нарешті у нього народився довгоочікуваний син, названий на честь батька Григорієм (Георгієм)! Григорій Ґе з родиною переїхав до 
Миколаєва, збудував на вулиці Наваринській, 25 просторний будинок, віддався творчості: написав п’єси: «Гануся», «Кухня відьми», «Свобода мистецтва», «Шквал», роман «Софія Мілич». На сторінках місцевих газет виступав з оглядом художніх виставок, фейлетонами, театральними рецензіями, публічними статтями. В 1890 р. заснував і очолив артистичний гурток. Для гуртківців і широкого загалу читав лекції «Про драматичне мистецтво», згодом видав їх окремою книгою, в якій на основі зарубіжних і вітчизняних джерел розробив основи теорії сценічного реалізму.
Разом із С. Соколовим Г.Ґе розробив і видав карту-діаграму «Плин всесвітньої історії», в якій дослідив трансформацію націй із відзначенням видатних особистостей за 5500 років розвитку людства. Г.Ґе став першим краєзнавцем Миколаєва: видав книгу «Історичні нариси столітнього існування міста Миколаєва біля гирла Інгулу». Писав акварелі. Його картина «Могила Миколи Миколайовича Ґе і Ганни Петрівни Ґе на хуторі Іванівському» зберігається в меморіальному музеї М. М. Ге в селі Івангород, що на Чернігівщині.
Г.Ґе двічі обирався гласним Миколаївської міської Думи, секретарем міської Думи, вів активну громадську роботу. Він робив усе, щоб Дума стала органом самоуправління, а не використовувалася зграєю мародерів-відкатників. Щоб уникнути фальсифікацій при таємному голосуванні, він винайшов спеціальний балотувальний ящик і отримав на нього авторське право, ця новація була запроваджена у Думі Миколаєва.
У місті не було громадської лазні, тому Григорій Миколайович на власні кошти відкрив лазню при власному домі й утримував її, не зважаючи на збитки. У 1881 р. з його ініціативи організовано Миколаївську громадську бібліотеку (нині Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека).
Дуже підкосила Григорія Миколайовича смерть 52-річного молодшого брата Івана Ґе, драматурга автора 20 вистав; середульшого брата Миколи. Г. Ґе втратив дружину, сам виховав п’ятьох дітей, згодом узяв другий шлюб.
Помер Г. Ґе на 82-му році 1 (14) листопада 1911 р. у Миколаєві. Похований на старому міському некрополі.
Дочка Зоя активно займалася політикою. У 1883 р. за участь у гуртках народовців Одеси та Миколаєва була арештована і поміщена до Петропавловської фортеці. Тільки заступництво її дядька знаменитого художника Миколи Ґе та його друга Льва Толстого допомогло її звільнити, в 1894 р. Зоя Григорівна відправлена на хутір, що належав М.М. Ґе , під гласний нагляд поліції. Відомо, що одна з лідерів радикальної революційної організації «Народна воля» Віра Фігнер відвідувала Миколаїв і зупинялася в будинку своєї подруги Зої Ґе. Як людина демократичних переконань, Григорій Миколайович співчував поглядам своєї дочки і підтримував її.
Після державного перевороту Зоя Ґе, яка відбула висилку, виїхала до Швейцарії.
У Херсоні 1867 (8) року – 27 вересня за старим стилем, а 9 жовтня за новим – з’явився на світ актор і драматург Григорій Ґе . Його батько – письменник і помітний на українському півдні культурний діяч Григорій Миколайович Ґе – брат відомого маляра Миколи Ґе.
Дитячі роки Григорія Ґе-сина пройшли переважно у Франції та Швейцарії. Після повернення у рідні краї він закінчив 1886 року реальне училище в Миколаєві. Спочатку Григорій Ґе, відчуваючи на собі вплив дядька, Миколи Ґе, мав намір вступити то Академії мистецтв, але через погіршення зору відмовився від цієї ідеї. За порадою Іллі Рєпіна він вступив у Петербурзі до театральної школи Коров’якова.
У 1888 році він закінчив театральну школу Коров’якова й розпочав авторську кар’єру. Він грав у провінційних трупах Саратова, Астрахані, Воронежа, Харкова. У 1896 році його запросили до одного з петербурзьких театрів, де було здійснено постановку його п’єси «Трильби», створеної за однойменним романом Д.Дюмор’є. Пізніше були поставлені його драми – «Набат», «Страта», «Танок мертвеців».
Добрий знайомий Іллі Рєпіна часто бував у художника, позував для майже ідеального образу актора у 1895 р.
Красивий, з ефектною яскравою зовнішністю 32-річний Григорій Ґе оселився в Петербурзі. Тут він закохався у 16-літню Анну Новікову, у них з’явився син Григорій, дочка Ія. Та бурхливий роман закінчився бурхливим розлученням: Георгій закохався у Явдоху Алексєєву, дочку ремісника, молодшу на 17 років. Новий шлюб, дочка Тетяна.
Значний час (з 1897 до 1929 року) Ґе був відомим у Петербурзі актором, декламатором, грав у Олександринському та Петербурзькому Малому (Суворинському) театрах Шейлока, Мефістофеля, Яго в «Отелло» і Клавдія в «Гамлеті», Івана Грозного в п’єсі О.Толстого «Смерть Івана Грозного». Григорій Ґе жваво гастролював, показував свої програми у багатьох містах України – Житомирі, Вінниці, Одесі тощо.
Непересічна особистість, тонкий поціновувач мистецтва став заслуженим артистом, керівником Театру актора у Ленінграді (з 1934 року).
Завершилося життя актора й письменника у Ленінграді 13 січня 1942 року.
Син Григорій став відомим актором, його нащадки нині працюють у Голлівуді. Тетяна, Ія працювали в Петербурзі.
Залишити відповідь