– Нада жи: фсьо паставили с ног на галаву, – мітингують Софочка, – Фсю жізнь атмічали 9 майя, када ж нинчі день пабєди?
– Давай згадаємо кілька подій. Третій Рейх капітулював двічі. Вперше 7 травня 1945 р. о 2:41 ночі в «червоному шкільному будинку», в будівлі технічного коледжу в Реймсі було підписано акт про капітуляцію Німеччини.
– Я й кажу, що акт про беззастережну капітуляцію Німеччина підписала у нашому Реймсі, а не в Берліні – переможно доводила Хомівна Софочці.
– Лелечко, звідки ж такі факти, сусідонько?
– Від тебе. Ти казала, що в Реймсі наша Анна Ярославна вінчалася з французьким королем? Що вона присягалася на нашому Євангелії, на якому потім присягалися усі королі Франції? Що Реймське Євангеліє і сьогодні там зберігається, що у Реймсі є українська церква?
– Та казала ж, але Реймс – все-таки французький, за 125 км від Парижа…
7 травня 1945 р. о 2:41 ночі (за середньоєвропейським часом) у приміщенні оперативного відділу SHAEF – Вищому Штабі Союзних експедиційних сил (Supreme Headquarters Allied Expeditionary Force – S.H.A.E.F) в Реймсі було підписано Акт про капітуляцію. 
. Акт було укладено тільки англійською мовою; підписали його теж англійською:
– начальник штабу Альфред Йодль, німецький генерал-полковник, представник уряду адмірала Карла Деніца, которий став на чолі Німеччини після самогубства Гітлера;
– начальник штабу Ейзенхауера генерал-лейтенант Волтер Беделл Сміт, майбутній шеф ЦРУ;
– генерал-майор Іван Суслопаров – начальник радянської воєнної місії при штабі західних союзників;
– свідок з боку союзників – заступник начальника Вищого штабу національної оборони Франції корпусний генерал Франсуа Севез.
Нині цей документ зберігається в Національному архіві США.
Капітуляція набувала чинності о 1 хвилині на 24 годину (23:01) 8 травня.
Саме тому 8 травня вважають першим днем миру в Європі після закінчення ІІ Світової війни і відзначають у більшості держав-учасниць День пам’яті та примирення. У Франції, Німеччині та Словаччині 8 травня є неробочим днем. У США встановлено єдиний День пам’яті загиблих у всіх війнах (Memorial Day), який є неробочим і відзначається щороку в останній понеділок травня.
– Інтірєсна, я жи учіла історію, там нічіво нє била о 7 має, – замислилися Софочка. – І капітуляцію падпісивал Жукаф, а ні какой-та Суслапароф…
– Згодна. За повелінням Сталіна були стерті всі відомості про генерала Суслопарова. Чому? Виявляється, Суслопаров потрапив у складну ситуацію. Він відправив Сталіну телеграму-запит інструкцій, але відповідь із категоричною забороною забарилася. Генерал Суслопаров підписав акт у Реймсі з власної ініціативи, оскільки непідписання робило СРСР єдиним продовжувачем війни з Третім Рейхом. Він зважився поставити свій підпис із застереженням, що цей акт не повинен виключати можливість підписання іншого акта на вимогу однієї з країн-союзниць. Майже одразу після підписання капітуляції, Суслопаров отримав телеграму з категоричною забороною підписувати. Сталін відмовився визнати цей акт, зажадав нового підписання у взятому Червоною армією Берліні та попросив союзників не робити офіційних оголошень про перемогу до набрання чинності капітуляції (тобто до 9 травня).
На церемонії підписання капітуляції була присутня група з 17 журналістів, США і Британія погодилися відкласти публічне оголошення про капітуляцію, щоб Радянський Союз міг підготувати другу церемонію капітуляції в Берліні. З репортерів була взята клятва, що вони повідомлять про капітуляцію тільки за 36 годин — рівно о 3:00 8 травня 1945 року. Та коли 7 травня, о 14 годині 41 хвилині німецьке радіо з Фленсбурга повідомило про підписання капітуляції, через годину про це повідомив репортер Едвард Кеннеді, за що був звільнений з агентства. У Радянському Союзі на інформацію про капітуляцію 7 травня була накладена абсолютна заборона на довгі роки, тому ми не могли цього знати.
І от через сталінські забаганки влаштували ремейк капітуляції, настали сімнадцять миттєвостей весни…
8 травня 1945 р. о 22:43 годині за центральноєвропейським часом (о 00:43, 9 травня за московським), за 17 хвилин до припинення вогню в берлінському передмісті Карлсхорст у будівлі колишньої їдальні військово-інженерного училища було підписано ще один Акт про капітуляцію Німеччини (його називають «ратифікацією» акта про капітуляцію, підписаного в Реймсі); текст якого повторив текст 7 травня та підтвердив час припинення вогню — 8 травня о 23:01.
Від імені Німеччини акт підписали начальник штабу верховного головнокомандування вермахту генерал-фельдмаршал В. Кейтель, головнокомандувач ВМС адмірал фон Фрідебург, генерал-полковник авіації Г. Штумпф. Радянський Союз представляв заступник верховного головнокомандувача маршал Георгій Жуков, союзників — головний маршал авіації Великої Британії Артур Теддер. Свідками були командувач стратегічними повітряними силами США генерал Карл Спаатс і головнокомандувач французької армії генерал Жан де Латр де Тассіньї. Коли Кейтель побачив француза, не утримався від питання: «Невже ми і Франції війну програли?» Йому відповіли: «Так».
– Так уот пачіму сімнадцать мгнавєній вісни… – замислилися Софочка.
9 травня 1945 р. на Центральному аеродромі ім. М. В. Фрунзе приземлився Лі-2 з екіпажом А. Семенкова, який доставив у Москву акт про капітуляцію нацистської Німеччини. Сталін підписав указ Президії Верховної Ради СРСР про проголошення 9 травня Днем перемоги. Того ж дня встановлено медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років». 9 травня о 22:00 за московським часом із вуст диктора Юрія Левітана радянські люди почули повідомлення Радінформбюро про капітуляцію, день 9 травня став офіційною датою перемоги СРСР над нацистською Німеччиною. Наступний день – 10 травня – було оголошено неробочим, всі раби Союзу, які з 1940 року працювали без вихідних і відпусток, мали вихідний.
Дбаючи про переможців, 11 травня 1945 р. радянський уряд ухвалив створити додатково 100 фільтраційних концтаборів для осіб, які прибувають із німецького полону.
9 травня 1946 р. був офіційним червоним днем у СРСР. У Києві за одну травневу ніч зникли всі інваліди війни, кого радянці звали «самоварами та чайниками».
У 1947 році Сталін пошкодував про власну щедрість і відмінив червоний колір у календарі для цього дня.
– Пачіму етта?
– Війна між СРСР і Німеччиною не була припинена, тому не могло бути мови про «пабєду». Який механізм розв’язання війни? Підписуються документи: капітуляція (просто одна сторона перестає стріляти), після цього укладається договір про мир. Тільки 25 січня 1955 року був оприлюднений указ Президії Верховної Ради СРСР про припинення стану війни між Радянським Союзом і Німеччиною.
– Ой, сусідонько, ану згадай своє дитинство: чи бачила ти хоч один парад перемоги? Я жила тоді біля Катерининського вокзалу. Пам’ятаю руїни інститутів, часті сирени, кукурузники, які скидали кілограми листівок, колони танків, що своїм ходом їхали-лязгали на завод «Інтернаціонал», не забуду звуки дерев’яних довбаних взувачок та биття ложок об котелки німецьких і японських полонених. А от парадів «перемоги» не пригадую, бо їх просто не було.
Тільки 1965 року, коли вимерли майже всі справжні ветерани, прибрали тих, хто хоча б щось знав про війну, Л. Брежнєв проголосив 9 травня державним святом, зробив його вихідним і розпочалися паради.
У часи Другої світової кожний шостий загиблий – українець; українців загинуло більше, ніж американців, британців і французів разом узятих, тому гріх назвати це святом, це день суму, день пам’яті. Крім того, чи можна назвати зміну лютого окупанта на ще лютішого перемогою України?
Залишити відповідь