UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
  • Форуми
    • Вільна дискусія
    • Українська література
    • Українці й закордон
    • Музика, кіно, театр, художнє мистецтво
Головна » Регістрація » Історичні події » 7 травня 1945 р.

7 травня 1945 р.. Останній день війни. Павло Шандрук.

12 березня 1945 року рейх міністр Східних окупованих територій Альфред Розенберг направив Павлові Шандруку офіційного листа, в якому вказувалось: «Німецький уряд визнає Український Національний Комітет як єдиного представника українського народу. Національний Комітет має право дотримуватись свого розуміння майбутнього України і проголошувати його в своїх деклараціях і маніфестах». Отже, Німеччина офіційно визнала УНК органом офіційної репрезентації України і як свого союзника у війні. Українці отримали офіційно визнаний іншими країнами репрезентативний орган, фактично – уряд України в очах Німеччини та її союзників.
18 квітня 1945 року генерал Шандрук прибув до Першої дивізії до міста Фелькермаркт у Південній Австрії.
25 квітня у присутності генерал-лейтенанта Павла Шандрука відбулося урочисте складання присяги дивізійниками на вірність Україні та УНА — так постала Перша УД УНА. У Британський штаб за дорученням Павла Шандрука передали англомовні документи про УНК, УНА і Першу українську дивізію.
7 травня 1945 р., дізнавшись про капітуляцію Німеччини, генерал Павло Шандрук наказав 1-й Українській дивізії Української національної армії в Німеччині (колишня “Галичина”) відійти з лінії фронту не пізніше 8 травня та форсованим маршем перейти за р. Мур у зону окупації західних військ. Українські дивізійні сапери налагодили міст через річку, яким скористалася не тільки дивізія, а й відступаючі німецькі й угорські частини. Радянські війська в районі Юденбургу танковим ударом розсікли дивізію на дві частини. 8 травня Перша УД рушила з фронту на Захід: більша група пішла на Філлях до англійців, менша — на Тамсвег до американців.
Генерал зі штабом дістався Мюнхена. Полонений Павло Шандрук домігся особистої зустрічі з очільником польського уряду в еміграції, особистим знайомим генералом Владиславом Андерсом (побратим із 1939 р.; кохана дружина генерала Андерса – українка Ірина Яросевич, перша любов – Богдана Весоловського). За клопотанням останнього був звільнений і розпочав дипломатичний етап урятування вояків дивізії від видачі на розправу більшовикам (вояки були оголошені громадянами Польщі). Наступні півтора роки дивізія перебувала в таборі інтернованих в Італії. Частина дивізійників уникнула перебування в англійському полоні в Італії після закінчення війни – вони перейшли до армії ген. Андерса.
Після суду в Нюрнберзі їх було визнано не винуватими і Великобританія надала прихисток дивізійникам, які поселилися в двох містах, не розпорошуючись. Дали клятву при змозі брати шлюб із українкою, розмовляти в родині українською, дітей виховувати українцями. Щомісячно вони сплачували гіркозароблену десятину на українські справи.
Павло Шандрук був підвищений до рангу генерала-полковника. Він жив у Німеччині, потім у США. У Мюнхені 1948 року на загальних зборах Наукового товариства імені Тараса Шевченка за рекомендацією Історично-філософської секції генералів Армії УНР Павла Шандрука вибрали дійсним членом Української академії наук в еміграції. Кавалер найвищої військової нагороди Польщі — ордену Virtuti Militari 5-го ступеню за героїзм під час військових дій 1939 р. мав французький Орден Святого Лазаря Єрусалимського.
Отже, чи закінчена війна?! Закінчена для тих держав, націй, хто цим радикальним способом розв’язав конфлікт; якщо конфлікт не розв’язаний – війна не закінчена. Чи вирішила проблеми Україна зміною окупантів? Війна за Україну триває.

Тра 7, 2021Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Коза-дерезаСімнадцять миттєвостей весни…
You Might Also Like
 
Панно Інно
 
Етель Ліліан Войнич

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image1 year ago Історичні події342
Недавні записи
  • Липучка
  • Василь Наріжний
  • Вічна загадка любові
  • Рідні бур’яни ( мишій, пирій)
  • Московський цар на колінах
Позначки
поетписьменникчервоний терорживописецькозацтвоЗапоріжжяХарківБогдан ХмельницькийхудожникТарас ШевченкоІван АйвазовськийскульпторАполлон СкальковськийОлег ОльжичПавло ПолуботокСергій КорольовКирил РозумовськийОлексій ПеровськийгетьманперекладачІван ФранкоІван КотляревськийОлександр РубецьВолодимир ЩербаненкоОлексій ГанзенМикола Костянтинович ХолоднийЕммануїл МагдесіанГригорій СвітлицькийВолодимир СікевичкінооператорВолодимир КороленкоАльфред ФедецькийВолодимир КабачокСтаніслав МрозовицькийбандуристголодоморВасиль СедлярМихайло БойчукІван ПадалкоВасиль ЗавойкоСофія Налепинська-БойчукфотографНестор МорозенкоАнатолій ЛупинісВіктор Баранов
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Київська консерваторія хоче залишити в назві ім'я Чайковського - Український інформаційний центр до Чайковський і Україна
  • Ганна Черкаська до Без Базилевича немає «Енеїди»
  • Людмила до Без Базилевича немає «Енеїди»
  • Ганна Черкаська до Юрій Шевельов
  • Ганна Черкаська до Кондова еліта
Сторінки
  • Нагадати пароль
  • Регістрація
  • Українська історія
2015 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.