Уявіть собі: 18 червня 860 р. відбувся перший документований «Брюссельською хронікою» самостійний похід руського війська на чолі з князем Аскольдом на Цареград (Константинополь), тобто день прем’єри українського флоту.
І саме цього дня 18 червня 1917 р. у Києві розпочав роботу ІІ-й Всеукраїнський Військовий з’їзд під головуванням Володимира Винниченка.
18 червня Симон Петлюра був переобраний Головою Українського Генерального Військового Комітету.
З’їзд ухвалив детальний план українізації війська, не згадуючи Чорноморський флот. Отже, Симон Петлюра примудрився не помітити патріотичних настроїв матросів і офіцерів і відмовився від створення потужного військового флоту на Чорному морі.
За наказом вічно живого 18 червня 1918 р у Новоросійській бухті під керівництвом Федора Раскольнікова затоплено Чорноморський флот, щоб не віддавати його Україні за умовами Брестського миру.
За свідченням кінооператора Юрія Тамарського, сюжет п’єси «Загибель ескадри» Корнійчук поцупив у режисера Арнольда Кордюма та прозаїка Вадима Охрименка. Завдяки п’єсі Корнійчук вибився в люди: надіслав її як власний твір на Всеукраїнський конкурс найкращої радянської п’єси, оголошений у лютому 1933 р.
Сюжет п’єси «Загибель ескадри» дуже схожий з твором Всеволода Вишневського «Оптимістична трагедія». Кажуть, Вишневський почав писати перший варіант п’єси в січні 1932-го, у 1933-му «Оптимістична трагедія» була поставлена в Київському російському театрі режисером В. Неллі-Владом). Другий (остаточний варіант) 18 грудня 1933 р. поставив Олександр Таїров у Камерному театрі.
У просуванні наступних п’єс Корнійчукові неодноразово допомагав «пролетарський» письменник, червоний граф Олексій Толстой.
У 1937 Корнійчук написав п’єсу «Правда», в якій В. Ленін уперше став персонажем української драматургії, а Корнійчук – королем сталінського театру.
Залишити відповідь