18 червня 1917 р., незважаючи на заборону військового міністра Росії Олександра Керенського, у Києві розпочав роботу ІІ-й Всеукраїнський Військовий з’їзд під головуванням Володимира Винниченка, у роботі якого взяло участь 2308 делегатів із усіх фронтів, флотів і флотилій, а також запасних частин. На з’їзді було обрано Тимчасову Раду Військових Депутатів у складі 132 чоловік, яка увійшла до складу Української Центральної Ради.
З’їзд тривав до 23 червня, ухвалив важливі постанови:
детальний план українізації війська, не згадуючи Чорноморський флот;
Головою Українського Генерального Військового Комітету знову став Симон Петлюра.
23 червня у оперному театрі керівники УЦР оприлюднили 1-й Універсал УЦР, що проголосив автономію України.
Після з’їзду Петлюра зайнявся українізацією армії, підрозділи Чорноморського флоту українізувалися самочинно, без будь-якої допомоги Києва, щось подібне до нашого волонтерства. Восени 1917 року на всіх кораблях бригади лінкорів ЧФ віце-адмірала Андрія Покровського було піднято українські прапори й створено українські ради. Було сформовано курінь моряків-добровольців, який поїхав до Києва захищати українську владу від більшовиків.
