18 червня 1934 р. заарештовано Романа Шухевича (псевдо «Дзвін») у зв’язку з вбивством (атентатом) міністра польського уряду Пєрацького (відплата за так звану пацифікацію). Атентат – це була єдина можливість на відкритому суді сказати світові про стан справ у зрадженій частині України. Атентат виконав 15 червня 1934 р. у Варшаві бойовик ОУН Гриць Мацейко — «Ґонта». Оунівці очікували такого суду, але диктаторський режим зумів уникнути суду: 6 — 7 липня Шухевича було заслано до концентраційного табору у Березі Картузькій без достатніх доказів вини. У концтаборі були нелюдські умови життя в’язнів. Романа Шухевича приписали до групи кочегарів, які взимку носили вугілля та розпалювали печі. 19 січня 1935 Романа Шухевича із Берези Картузької було відправлено до тюрми «Бриґідки» на вул. Городоцькій ( Львів).
На Варшавському процесі над ОУН (18 листопада 1935 — 13 січня 1936) Роман Шухевич виступав у ролі свідка. Усі свідки були оштрафовані на 200 злотих за відмову говорити польською мовою. За привітання: «Слава Україні!» суддя В. Посемкевич наказував покинути зал суду та карав однією добою ув’язнення.
25 травня — 26 червня 1936 р. відбувся Львівський процес над членами ОУН. Їх звинувачували у намові, допомозі у вбивстві студента Я. Бачинського, директора гімназії І. Бабія, секретаря генконсульства СРСР у Львові А. Майлова, тюремного комісара В. Кособудзького та волинського воєводу Г. Юзефського; підкладення вибухового пристрою в друкарні Яськова. Адвокатом Романа Шухевича був його дядько Степан Шухевич.
За вироком польського суду Р. Шухевича засудили на 4 роки ув’язнення, але згідно з амністією цей термін знизився до 2-х років.
На підставі урядової амністії Роман Шухевич вийшов на волю 27 січня 1937 р., пробув півроку у концтаборі та два роки у тюрмі.
