Щойно відлунали останні бої УПА українці вирішили продовжити боротьбу. У кінці серпня 1963 р. шкільний учитель історії Дмитро Квецько, історик Богдан Равнюк, філолог, поет, колишній в’язень Зенон Красівський почали створювати нелегальну організацію Український національний фронт (УНФ). Програму «Тактика УНФ», що передбачала мирні методи боротьби за незалежність України, написав Зеновій Михайлович. Усього в УНФ налічувалось понад 150 осіб, які, завдяки конспірації, часто не знали один одного (Донецьк, Івано-Франківськ, Кіровоград, Львів, Рівне).
Гучний резонанс викликав розісланий у березні 1966 партійним і урядовим чиновникам СРСР і УРСР, а також у центральні газети «Меморандум Українського національного фронту XXIII з’їзду КПРС». У ньому відзначалося, що компартія засудила тільки методи сталінської національної політики, а не її сутність. Автори Меморандуму пропонували з’їзду задовольнити вимоги українського народу і повернути йому узурповані права, дати можливість насильно переселеним повернутися на батьківщину, припинити гоніння української інтелігенції, арешти й переслідування, ввести українську мову в усіх культурних і громадських, адміністративних і господарських організаціях. Після цього КДБ розпочав пошуки УНФ.
Я спини не зігнув.
Нехай відрікся світ,
Злякалися брати,
Хай зрадила дружина –
Я як людина жив!
Я у бою упав!
Я знав за що борюсь!
Я знав за що загину.
(«Фінал»)
У 1967 УНФ був викритий органами держбезпеки.
20.03.1967 р. на Кіровоградщині був заарештований учитель Ярослав Лесів,
21.03 викликали у райвно і заарештували вчителя Дмитра Квецка,
21.03 заарештований колишній політв’язень, вчитель англійської мови Григорій Прокопович;
22.03 – заарештований дільничний уповноважений Долинського райвідділу міліції, капітан Михайло Дяк,
23.03 – заарештований Мирослав Мелень,
24.03 – заарештований поет Зіновій Красівський,
27.03 – заарештований колишній політв’язень (1948-1956) Іван Губка,
11.04 – затриманий лікар Львівської обласної клінічної лікарні «Охматдит» Семен Корольчук;
26.05 – заарештований токар Стрийського вагоноремонтного заводу Василь Кулинин.
Усім було висунуте звинувачення в зраді батьківщини (ст. 56 ч.1 КК УРСР), та в створенні антирадянської організації (ст. 64),
Дякові – незаконне зберіганні зброї (ст. 222 ч. 1).
1 серпня 1967 р. Львівський обласний суд встановив кару — 6 років TCP та 5 років заслання — Іванові Губці, 26 серпня засудив на такий самий термін Мирослава Меленя, а згодом і Григорія Прокоповича. В цьому ж році на п’ять років позбавлення волі із забороною п’ять років опісля працювати вчителем був засуджений Остап Пастух.
27 листопада 1967 в Івано-Франківську Верховний суд УРСР встановив Дмитру Квецку кару — 20 років ув’язнення та заслання, Зіновію Красівському та Михайлові Дяку — по 17, Ярославу Лесіву та Василеві Кулинину — по 6 років TCP. Миколу Качура Івано-Франківський обласний суд відіслав у табори на 5 років, але за сприяння слідству його звільнили у 1969. Семена Корольчука спершу не судили, але в 1971 його та Остапа Пастуха заарештували, і Львівський обласний суд 7 вересня 1971 покарав їх відповідно 4 роками TCP і 6 місяцями колонії загального режиму.
Залишити відповідь