Великий терор (без лапок) — найменування доби в історії СРСР (1937–1938 роки), коли сталінські репресії було різко посилено та доведено до максимуму. 
Вислів «великий терор» отримав назву від книжки Роберта Конквеста The Great Terror: Stalin’s Purge of the Thirties (1968; «Великий терор: сталінські чистки 30-х років»), за кордоном також поширений термін «Велика чистка» (The Great Purge).
У нас нерідко звучить ідіома «єжовщина»: від імені Миколи Єжова, керівника народного комісаріату внутрішніх справ, який був виконавцем злочинних наказів тодішнього партійного керівництва СРСР, був засуджений і страчений у 1940 році.
«Великий терор» (фізичне знищення) стартував 5 серпня 1937 року за безпосередньою вказівкою Йосипа Сталіна. Цього дня в Сандормосі (урочище під Медвеж’єгорськом у Карелії) відбулося масове, планове знищення НКВС СРСР “колишніх куркулів, кримінальників та ін. антирадянських елементів”.
По всій країні було в 1937-му р наказано заарештувати 259 450 осіб, із них 72 950 розстріляти. Для України ці цифри становили, відповідно, 28 100 і 6 800.
За два роки партійна верхівка СРСР арештувала 1,5 мільйона людей, 680 тисяч із них були вбиті. На території УРСР було засуджено 198 тисяч 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів.
Великий терор тривав 15 місяців і був офіційно припинений постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 17 листопада 1938 року, хоча репресії в менших масштабах тривали й надалі.
Комуністичний терор в Україні знищив:
Еліту (політичну, мистецьку, наукову);
зруйнував традиційні ціннісні орієнтації;
поширив суспільну депресію та денаціоналізацію.
