Уродись та вдайся! – кажуть у наших степах. Саме це побажання здійснив Юліан Захарієвич – талант у всьому: директор залізниці, професор, двічі ректор Львівської політехніки, архітектор (засновник і організатор Львівської архітектурної школи, яка визначала архітектурне обличчя Львова), митець, реставратор, автор безлічі статей та досліджень. Юліан Захарієвич – основоположник львівської школи консерваторів пам’яток мистецтва й архітектури.
Народився Юліан 17 липня 1837 р. у Львові в родині вірменина Георгія Захарієвича та Юзефи з Ґросманів. Навчався у Львові у реальній школі, закінчив Технічну академію у Львові, потім у Віденській політехніці. Працював на Австрійській залізниці директором залізниці Карла-Людвіга (лінія Відень-Краків-Чернівці-Яси).
У 1871 р. Ю. Захарієвича запросили очолити кафедру архітектури у Технічній академії Львова. Він прийняв запрошення і цього ж року здобув науковий ступінь професора архітектури. У квітні 1872 р. 35-річному професору – Юліану Захарієвичу було довірено проектування Політехніки. Його двічі обирали ректором Львівської політехніки у 1877/78 та 1881/82 рр.
Крім архітектури Ю. Захарієвич любив мандрівки, археологічні розкопки, наукові експедиції. Він не тільки брав участь у заходах, він охоче описував побачене, друкував нариси. Так, підсумки дослідження архітектурної спадщини Галицько-Волинського князівства ХІІ–ХIV ст. учений описує у розвідці “Мандрівка до Залукви, Галича і на Крилос” (1882 р.). Враження від дослідження костелу і монастиря Бернардинів у Сокалі, палацу і церкви в Потужиці, костелу і церкви в Варенжу, костелів у Тартакові і Белзі містить публікація “Мандрівка до Сокальського повіту” (1892 р.).
Пан Юліан був одружений двічі, він – батько відомого львівського архітектора і підприємця Альфреда Захарієвича. Для кожної родини будував незвичайну садибу. Так, вілла «Юлієтка», зведена у 1891–1893 рр., виділялася вільним художнім формоутворенням, новаторськими розподілом приміщень, живописним виглядом стін із кольорової цегли
Помер Юліан Захарієвич 27 грудня 1898 року. Його поховали на Личаківському цвинтарі у Львові, надгробок на його могилі за кілька років до смерті пан Юліан спроектував з пісковику у стилі неоренесансу. 
За заслуги перед містом і фанатичну любов до Львова одержав подвійне прізвище — Захаревич-Львігруд (пол. Zachariewicz-Lwigród). У вестибюлі головного корпусу Львівської політехніки 1910 року встановлено погруддя із зображенням Захарієвича авторства Юліуша Белтовського.
1. Львівська Політехніка, головний корпус (вул. С. Бандери, 12). Наприкінці 1872 р. завершив проект головного корпусу Львівської політехніки, який було зведено у 1877 році. 
2. Майстерня-садиба художника Яна Стики (1889—1890), де нині музей О. Новаківського (вул. Листопадового чину, 11). Цікаві неоготичні експерименти майстра втілилися у віллі, що було рідкісним явищем у житловому будівництві того часу. Інтер’єри оздоблені дерев’яним різьбленням, мереживами готичних мотивів на стелі та збіркою готичної кераміки, якою так захоплювався майстер.
Костел і монастир сестер францисканок (1876—1888, вул. Лисенка, 43).
Вокзал у місті Ясси в Румунії (1869—1870).
Залишити відповідь