Отакої…

Такого ще не бувало, щоб моя Хомівна повітря ковтала, жодного словечка не мала, тільки жестом мене до себе звала. Що ж трапилося? – Ось, милуйся. Цілий ранок плаче, – вказує сусідка на онуку. – Як прийшла з того колядування, то й квилить мевою. – Да, на тебе не дивилися, як на придурка, не казали тобі, […]