2 (12) лютого 1386 р. до Кракова прибув онук Гедимина, син Ольгерда і православної княгині Юліанії Ягайло (лит. Jogáila (Йога́йла); (белор. Ягайла, укр. Ягайло, польск. Władysław II Jagiełło). 5 (15) лютого прийняв хрещення в Вавелі під іменем Владислава і 8 (18) лютого 24-річний Ягайло був обвінчаний з тринадцятирічною Ядвигою і, згідно з Кревською унією, підписаною Польщею і Литвою в 1385 році, Великого князя литовського Ягайла обрано королем Польщі. Одружуючись з польською королевою Ядвігою, Ягайло зобов’язався навернути Литву на католицизм, самому стати католиком і «на вічні часи прилучити свої землі литовські й руські до Польської Корони». Після прийняття католицизму Ягайло взяв ім’я Владислав II і став засновником династії Ягеллонів.
Після смерті Ядвіги права Ягайла на престол були підтверджені королівською радою. Перший шлюб Ягайла був бездітним, а він мріяв про сина, тому у 40 років одружився з онукою Казимира Великого і дочкою графа Цельського, Анною. Та на світ з’явилися тільки дочки: Єлизавета, Боніфація, Ядвіга Ягайлівна.
У 66 років Ягайло одружився з Єлизаветою Грановською, але шлюб був недовгим і бездітним. Нарешті, в четвертий раз, він відігрався: дружина Софія Гольшанська народила йому синів, у тому числі майбутніх королів Польщі Владислава III Варненчика та Казимира IV Ягеллончика.
Як свідчив Ян Длугош, 72-річний Ягайло помер від застуди, слухаючи солов’я.
