Ярослав Мудрий. Про кого з нашої «еліти» так можна сказати?.

20 лютого 1054 у Вишгороді на руках свого улюбленого сина Всеволода помер князь Ярослав Мудрий. Великий князь Ярослав Мудрий залишив по собі могутню культурно піднесену державу.
Князь Ярослав Мудрий, другий син князя Володимира I Святославича з династії Рюриковичів від полоцької княжни Рогнеди. У 1014 р. у Новгороді, бажаючи стати незалежним, він перестав платити данину Києву і наказав викарбувати власну срібну монету. До речі, слово «карб» – “зарубка напам’ять” дало слова карбованець, карбувати. Усі державники, зображені на одній, двох, п’яти, десяти гривнях, карбували власні гроші.
За правління князя Ярослава Мудрого була укладена «Руська правда» — перший письмовий звід права, в якому прописувалися права на власність та заходи в разі їх порушення.
Князь Ярослав Мудрий призначив (близько 1051 року) митрополитом київським слов’янина Іларіона, а не грека, як велося до того, що послабило візантійський вплив на Русі.
Його називали тестем Європи через укладення низки династичних шлюбів.
Сам Ярослав мав за дружину шведську принцесу Інгігерду,
сина Ізяслава одружив з донькою польського князя Мешка II,
сина Святослава — з дочкою німецького графа Леопольда фон Штаде.
Доньки князя Ярослава стали королевами Франції (Анна), Угорщини (Анастасія), Норвегії та Данії (Єлизавета). За польського короля Казимира вийшла заміж сестра Ярослава Доброніга. Ворожнеча між Руссю і Константинополем закінчилася миром, скріпленим шлюбом Всеволода Ярославовича та візантійської принцеси, батьками князя Володимира Мономаха.
Великий будівничий – за його князювання було широко запроваджено кам’яне будівництво; засновано міста Корсунь, Новгород-Сіверський; Юр’їв (Гюргів, з ХІІІ ст – Біла Церква), Ярославль; засновник першої бібліотеки в Київській Русі, який «населяв книжними словесами серця людей».
Знайшов вічний спочинок у київському храмі, збудованому ним самим в ім’я Святої Софії, премудрості Божої за зразком храму Софії у Константинополі. Мощі Ярослава зникли між 1940 і 2009 рр. Ймовірно, що у 1943 році мощі Ярослава вивезено за кордон і нині зберігаються в українській діаспорі (Українська православна церква США).