Числа та місяця не знаємо, тільки рік 1706, коли у містечку Лютенька, Гадяцького району на Полтавщині прийшов у світ Федір Павловський. Спочатку було домашнє навчання, потім Київська духовна академія. Вісімнадцятирічним юний чернець змінив ім’я Федір на Феоктист і пов’язав долю з Києво-Печерською лаврою. З 1730 року працював разом з Іваном Максимовичем у Лаврській іконописній майстерні. Писав ікони, пейзажі та портрети (Варлаама Ванатовича). 
У 1730–1744 роках керував малярнею Києво-Печерської лаври. Спробуємо уявити собі лавру тих часів. На північ від Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври знаходився Микільський Больницький монастир, заснований правнуком Ярослава Мудрого за ім’ям Миколи Святоші, де була одна з перших лікарень Русі, звідси й назва. На його території збудовано на кошти Івана Мазепи Малярну вежу, де на другому поверсі функціонувала школа живопису. Там уперше проявився талант майбутнього іконописця Феоктиста. Спочатку Ф. Павловський був учнем художньої майстерні, разом із досвідченими майстрами барокового стилю (Тарасевич, Лубенченко, Максимович, Алімпій Галик, Голубовський, Григор’єв) брав участь у роботах по розпису Успенського собору в Києво-Печерській лаврі. Вони створили шедеври українського бароко, які були знищені в листопаді 1941 р. диверсантами 18-ої дивізії НКВС.
У 1733 році під керівництвом Павловського у лаврській майстерні виконувалися малярні замовлення родини Данила Апостола для гетьманської Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцах розписали іконостас.
Керував роботами з розпису Успенського собору Києво-Печерської лаври та Троїцької Надбрамної церкви, де особисто намалював «Троїцю» на склепінні.
1744 року готував тезис Сильвестра Кулябки з зображенням Єлизавети Петрівни, Анни Петрівни й Петра II (гравійований у Берліні Давидом Шлейхером). Малюнки й ескізи до ікон збереглися в «Кужбушках».
До наших днів збереглися тільки дві з монументальних робіт Павловського «Різдво Христове» та на склепінні купола Троїцької церкви розпис «Трійця», але ця робота є предметом дискусій щодо авторства.
Завдяки маленькій хитрості Павловським було донесено крізь віки рідкісний зразок церковного розпису 18 століття в стилі українського бароко. Художник створив ікону святої Анни з чіткими рисами обличчя імператриці Єлизавети на передодні її візиту до Києва. Тому всі розписи надбрамних воріт не змінилися і до нашого часу. На те також була і божа воля. Лише ця частина Києво-Печерської Лаври уціліла в роки Другої світової війни.
Імператриця віддячила за пишний прийом надавши місту близько 5 тисяч карбованців на побудову церков, запропонувала “ архітектора графа Растреллі” для їх проектування, заклала перший камінь Андріївської церкви, яка вже по смерті Павловського буде збудована в стилі «Київського рококо»
28 листопада 1744 р. у Києві упокоївся 38-річний Феоктист Павловський (Язловський), український живописець, який розписував храми Києво-Печерської лаври, Софійський собор, керівник малярні Києво-Печерської лаври. За два дні до смерті передав лаврській бібліотеці свої книжки з написами на них.
Залишити відповідь