– Вот прійдьот Путін, і ми заживьйом. Наступит полноє ізобіліє, а у вас даже слова такова нєт, – рашиствувала Софочка.
– Як це немає? Ану, Ань, скажи, – висунула мене Хомівна на лінію вогню.
– Звісно є, але зміст слів так точно розкриває ментальність. Російське изобилие – передбачає більше, ніж треба, в українській – достаток, коли людині всього вдосталь.
– Во, сволота, – не стрималася Хомівна, – дійсно стільки земель загребли, а немає кеби ради дати: тільки п’ють та сусідів б’ють.
– А пачіму же сразу свалота? – обурилася Софочка. – Зачєм абзивать?
– Даруйте, але Хомівна правду каже, – стаю на порятунок сусідки. – Здавна того, хто роздирає і волочить жертву, називали вовком. Слово «вовк» утворилося від улкос-, де корінь означає «рвати, тягти, волочити».
У германських народів здавна існував культ вовка, тому існує чимало німецьких «вовчих» імен: Адольф (старонімецькою «шляхетний вовк»), Арнульф («орел-вовк»), Рудольф («славний вовк»).
Слово «наволоч» (сволота) називає людину, яка має характерні риси вовка, тобто краде більше, ніж може донести, тому волочить.
Навіть слова «вовк», «сволота» і «наволочка» (пошивка) – однокореневі, бо ми її тягнемо, волочимо уздовж напірника. І застаріле слово «сволок» (бантина, балка, яка стягує, утримує стелю) теж із цього ряду.
– Ну, нє знаю, кака разніца «ізобіліє» ілі «достаток», – позадкувала Софочка.
