Балдуїн ІІІ народився 1130 р. в Єрусалимі, син Фулько Анжу та Бертради де Монфор, нащадок короля Франції Генріха І та його дружини Анни Ярославни. Названий на честь свого діда по матері короля Балдуїна II, прямого предка Королів Русі Андрія, Юрія І та Владислава II Ягайла.
Ті, хто в дитинстві зачитувався французькими романами, пам’ятають історію кохання сина Анни Ярославни, Філіпа І. У його житті багато незвичного: коронувався семилітнім, одружився 19-річним. Сороковий рік став роковим: король закохався у Бертрад де Монфорт, дружину Фулька IV, графа Анжу. Він зрікся Берти через її повноту і 15 травня 1092 року взяв шлюб з Бертрад. Аналогічна ситуація була у його матері Анни з її коханим другим чоловіком. Гуго, архієпископ Ліона, відлучив Філіпа від церкви; після довгого мовчання Папа Римський Урбан II підтвердив відлучення на Клермонському соборі. Кілька разів відлучення призупинялося, оскільки Філіпп обіцяв розлучитися з Бертрад, але завжди повертався до неї.
10 лютого 1163 р. у Бейруті від туберкульозу та дизентерії помер 32-річний король Єрусалиму Балдуїн III – нащадок Анни Ярославни; пращур мовознавця Яна Бодуена де Куртене та його дочки художниці-бойчукістки Софії де Куртене.
