Лосенко з України

Той «козак по національності став першим великим митцем свойого краю», – сказав французький гравер де Віль про Антона Лосенка.
Антін Лосенко народився 10 серпня 1737 р. у сім’ї українського козака у столиці Гетьманщини – Глухові. В 1738 р. там відкрилася знаменита співацька школа, що готувала співаків для малоросійських хорів і придворної співацької капели. Антін навчався в цій Глухівській школі співу та інструментальній музиці. Коли в 1744 р. диригент царської капели об’їздив Україну, набираючи хлопців із голосами, його увагу привернув семилітній сирота Антін Лосенко, Кирило Головачевський та Іван Саблучко. До 16-го року життя Антін співав у петербурзькій придворній капелі давні канти, нові концерти, отримав серйозну музичну освіту, грав на флейті. Дружив із Олексієм Розумом. У вільні хвилини він забігав до майстерні маляра Ольховського, у якого брав платні уроки. А коли трапилася вікова зміна голосу, його віддали на навчання до портретиста Івана Аргунова (кріпака графа Петра Шереметьєва). Через п’ять років граф Іван Шувалов зарахував Лосенка до Петербурзької Академії мистецтв, де навчався під керівництвом французьких художників Луї-Жозефа Ле-Лоррена та Жана-Луї Девельї. 1760 р. Лосенко написав портрети президента Петербурзької Академії мистецтв графа Івана Шувалова, поета Олександра Сумарокова. Від вересня цього ж року вдосконалював свою майстерність у портретиста Жана Рету в Парижі (де його опікав Д. Голіцин). Антін свідомо писався: «Лосенко з України». Антін Лосенко створив там велику картину на євангельський сюжет «Чудесна ловля риби». Українець не мав власних коштів, був першим пенсіонером Академії, тому залежав від чиновників. Коли ж йому восени 1762 р. не вислали гроші, Лосенко у відчаї попішкував додому. Через землі Франції, Голландії, Німеччини юнак ішов пізньої осені-взимку, несучи найбільший скарб – картину «Чудесна ловля риби». Полотно вразило Петербург, картину купила цариця. Цього року він написав портрет засновника першого російського публічного театру Федора Волкова й актора Якова Шумського.
А. Лосенко. Портрет Федора Волкова. Наступні три роки Лосенко знову вчився в Парижі. Оскільки його вчитель Жан Рету осліп, займався у майстерні історичного живопису Жозефа-Марі Вієна. Там він написав «Смерть Адоніса», «Андрій Первозванний» (обидві 1764), «Жертвоприношення Авраама» (1765). У Франції талант Лосенка помітили й оцінили трьома медалями Паризької Академії мистецтв.
Від 1766 р. вивчав античність і копіював майстрів Відродження в Італії, написав полотно «Зевс і Фетіда» (1769).
У 1769 р. Лосенко повернувся в Петербург, де йому запропонували написати картину на звання академіка історичного живопису (сюжет мав бути на тему Біблії, античний або з міфології). Художник вперше взяв сюжет із історії Київської Русі – «Володимир і Рогніда», утверджуючи рівноправність національної історії з історією античного світу. За картину, яку купила Катерина ІІ для приватної колекції, отримав звання академіка та посів посаду ад’юнкт-професора Петербурзької Академії мистецтв. І хоч сьогодні твір видається нам наївною сентиментальною пародією, але з часу його написання Лосенка величають «творець історичної школи».
1772 року став професором і директором (спільно з французьким скульптором Ніколя-Франсуа Жілле) Петербурзької Академії мистецтв.
Антін Лосенко першим у Російській імперії написав посібник з художньої анатомії під назвою «Изъяснение краткой пропорции человека, основанной на достоверном исследовании разных пропорций древних статуй, старанием Императорской Академии художеств профессора живописи господина Лосенка для пользы юношества, упражняющегося в рисовании, изданное». Підготував також рекомендації щодо роботи над історичною картиною. Його педагогічна діяльність, а також його підручник (ним користувалися до середини ХІХ ст.) істотно вплинули на розвиток художньої освіти в Російській імперії. Ректорська робота забирала багато часу, а Лосенко ставився до неї сумлінно. Крім того, заїдали інтриги, безгрошів’я, бо художник не мав часу, щоб заробляти картинами. Е. Фальконе, писав Катерині II: “Преследуемый, утомленный, опечаленный, измученный тьмою академических пустяков, Лосенко не в состоянии коснуться кисти; его погубят несомненно. Он первый искусный художник нации, к этому остаются нечувствительны, им жертвуют…”
4 грудня 1773 р. на 37 році життя Лосенко почав тяжко хворіти і невдовзі помер від водянки. Похований на Смоленському кладовищі в м. Санкт-Петербург.
Картини А. Лосенка зберігаються в музеях Білорусі, Росії, України («Авель» — у Харківському художньому музеї).