25 вересня 1893, с. Сторонибаби, на Львівщині народився лексикограф Пилип Деркач. Закінчив початкову школу, а далі батьки-патріоти відвезли малого аж до Перемишля, де була українська гімназія. На початку першої світової юнака мобілізували, він служив у легіоні УСС. 1917 р. потрапив у полон до «старшого брата», карався у м. Самара (Росія).
Через рік повернувся на батьківщину, до своєї частини у Вижниці. Восени 1918-го хорунжий УГА Пилип Деркач брав участь у війні за Львів. Біля третього мосту його було тяжко поранено. Деркач пригадував: «Я був ранений в обі ноги з вікна того самого дому, з котрого я перебігав через вулицю». 25-річний українець став інвалідом (йому ампутували ліву ногу). Рік перебував у таборі для полонених в Стшалково на Познанщині. Потім лікування у Відні, де він студіював філософію та німецьку мову у Віденському університеті (1920—1922), закінчив Карлів університет зі ступенем доктора філософії (Прага, 1925). У Празі Пилип Деркач познайомився з Марією Фуртак, молодшою на три роки, доктором філософії, славістики та літератури. Українці-науковці покохалися, побралися й повернулися до Львова, «для України жить». Та, з’ясувалося, що вони не потрібні: робочі місця були тільки для польських науковців. Довелося українському докторові наук викладати в приватній школі ремісничої молоді, щоб прогодувати родину, в якій з’явився Мирон і Олександра (Леся).
Восени 1939-го Пилип Деркач зліг, тому міг виконувати тільки перекладацьку роботу; перекладав твори І. Франка, писані німецькою та польською. Тільки у 1944 р. науковця «ощасливили»: прийняли працювати молодшим науковим співробітником у Львівському відділенні Інституту мовознавства АН УРСР. Досліджував Пилип Деркач проблеми лексикографії та синонімії.
Автор «Короткого словника синонімів української мови» (Київ, 1960; 2-е фототипне видання — Львів; Краків; Париж, 1993), співукладач двотомного «Польсько-українського словника» (Київ, 1958–60).
Пилип Деркач не побачив своїх скромних видань. 63-річний Пилип Деркач упокоївся 29 червня 1957 р. у Львові. Доопрацювала й видала словники Марія Дем’янівна – друг і дружина.
