23 лютого 1901 р. у с. Ладижинці, тепер Уманського району Черкаської області (за ін. даними в Умані) народився український художник-баталіст, графік, хорунжий Армії УНР Леонід Перфецький. Автор мальованої хроніки боротьби за незалежність.
Його батьки родом із Галичини, в Наддніпрянщину переїхали у ХІХ – ХХ ст. Звідки таке прізвище Перфецький? Perfetto італійською – найкраще, майже ідеально; суфікс вказує на місцевість, так могли називати себе мешканці перфектного місця.
Середню освіту Леонід Перфецький здобув у Орлі, потім вступив до Московського університету. Під час Першої світової війни шістнадцятирічного юнака мобілізували та відправили до школи прапорщиків у Петергоф. У 1917 р навчався в Казанському університеті. Після розвалу Російської імперії опинився у війську самостійної Татарської республіки в Казані, потім Леонід добрався до України, вступив до лав української армії, воював у ній 1917-1921 рр. Сучасники згадували, що найкоштовнішою річчю для Леоніда була шабля. Пензлі, все начиння могло лежати немитим по тижню, все що завгодно могло бути закинутим, але не шабля. Окрім участі у військових операціях Леонід Перфецький робив історичні замальовки тих подій, як маляр-баталіст. У 1917-1921 рр Перфецький командував кінною сотнею УНР, не мав часу на “занотування” будь-яких сутичок чи бойових епізодів. Завдяки гострій зоровій пам`яті, доброму знанню анатомії коня, практичним знанням ведення боїв художник з надзвичайною точністю відтворив події, атрибути військового побуту: уніформу, відзнаки, зброю. У його картинах знайшли відображення події бою під Крутами 29 січня 1918 р, 
здобуття Арсеналу, піднесення українського прапору на Чорноморському флоті у квітні 1918 р, 
“Бій під Галанівкою чорноморців у жовтні 1919 р.” Увічнив Перфецький подію 31 серпня 1919 року, коли об’єднане військо Української Галицької Армії та Дієвої Армії УНР під командуванням генерала Антіна Кравса вибило з Києва більшовиків. Водночас до міста зайшли денікінці. Кравс і “білий” генерал, барон Миколай Штакельберґ вирішили поділити територію Києва. На міській Думі на знак згоди поряд із синьо-жовтим стягом почепили російський триколор.
— Вночі можете цей прапор зняти, — просив барон німецькою. — Але прошу вас, залишіть його тепер на місці. Тільки-но Штакельберґ залишив площу, на ній з’явилися вояки Запорізького корпусу Армії УНР. Сотник Федір Божко негайно зірвав прапор і кинув на землю. 
Поручник Перфецький був командиром кінної сотні 8-го пішого Чорноморського полку 3-ї Залізної дивізії Армії УНР, учасником Першого (грудень 1919 року – травень 1920 року) та Другого (жовтень – листопад 1921 року) Зимових походів Армії УНР. “Останні набої” (про бій під Миньками наприкінці 2-го Зимового походу). 
З Армією УНР Леонід Перфецький перейшов на еміграцію. Вступив до Краківської Академії Мистецтв, познайомився з видатними баталістами, з Войцехом Коссаком. Навчався у мистецькій школі Олекси Новаківського, викладав рисунок в Українській мистецькій школі Олекси Новаківського.
У 1925 р. Леонід Перфецький переїхав до Парижа, де навчався у майстерні художника Андре Льота. У Парижі Перфецький не тільки студіював науки, був шукачем нового мистецького вислову під час його студій у Парижі: створив низку портретів видатних французів, виставляв свої твори в престижному Салоні Тюільрі, в приватних галереях, здобув визнання критиків. Леонід Перфецький відзначився і як чудовий ілюстратор книжок. Цікава ілюстрація Перфецького до «Енеїди» Івана Котляревського. Не оминув митець історію козаччини. Відобразив Перфецький перемогу гетьмана Виговського під Конотопом. Влітку 1937 р був куратором виставки з нагоди 250-ліття здобуття гетьманської булави Іваном Мазепою.
У 1941 р. Перфецького вивезли до Німеччини на сільськогосподарські роботи. Через рік давнім друзям із Українського Координаційного Комітету під керівництвом історика Володимира Кубійовича вдалося забрати його у Львів. З 1942 р. Перфецький працював ілюстратором в «Українське Видавництво» щомісячного видання «Наші Дні» (вийшло три номери) і викладачем рисунку в Українській мистецькій школі. Під час перебування у Львові Леонід жив у родині свого двоюрідного брата Євгена Перфецького. 1944 р вступив до дивізії «Галичина», як кореспондент-маляр. З-під його пензля вийшли картини про боротьбу Української повстанської армії та дивізійників, створив збірку графічних малюнків «Українська дивізія». 1945 р опинився в таборі воєнних полонених у Зальцбурзі, згодом потрапив до таборів переміщених осіб в Австрії. Перебуваючи в таборі, у 1953 році, в щоденній газеті «Свобода» Перфецький опублікував художній твір під назвою «Україна у боротьбі». Збереглось 78 акварелей і нарисів із пластового життя.
У 1954 р. художник емігрував до Канади, оселився в Монреалі, жив митцем-самітником у монастирі при Ораторії св. Йосифа. Здобув славу митця релігійного мистецтва: в Монреалі Леонід Перфецький розмалював фресками Українську Католицьку Церкву монастиря св. Йосифа та церкву св. Духа,
а в Сен-Ельзеарі – Католицьку французьку Церкву Святого Елезара; створив 24 картини до останньої книги Нового заповіту «Об`явлення св. Івана Богослова». 1962 року в Едмонтоні Богданом Боцюрковим була організована виставка його творів з нагоди 30-річного ювілею Українського Національного Об’єднання. Коли вже сили творця підупали, він переїхав до Українського дому для старших.
25 жовтня 1977 р у Монреалі помер 76-річний художник Леонід Перфецький, похований на кладовищі Монт Рояль. Значна частина творів Леоніда Перфецького втрачена.
Усі його роботи, які зберігалися в музеях Львова, знищені.
20 картин з паризької квартири – пропали.
40 картин, які зберігалися в “Українському музеї”, були разом з іншими під час окупації Парижа вивезені нацистами і пропали.
Картини, що зберігалися в музеї Праги, після війни були зібрані чеськими комуністами і передані своїм “старшим товаришам” по партії до Москви – їх доля невідома.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
