UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Мовні забавки » Кривавий маршал

Кривавий маршал

– І все-таки, конюх він чи маршал? – постала переді мною Хомівна.
– Сонечко, ну чого ти зрання репетуєш? Про кого це ти?
– Та про Будьонного! У нього ж сьогодні день народження. Бач, Сашко живе на проспекті Будьонного і переконаний, що це дійсно маршал, а Петро каже: «Конюх!» А ти що скажеш?
– Як філолог, я твердо заявляю: конюх!, як українка заявляю: кат! Бачиш, давньонімецьке слово «маршал» спочатку означало конюх, «шталмейстер» – начальник конюшні. Ти можеш сміятися, але слово «камергер» у ті часи означало «кімнатний пан». У Франкській державі маршалом величали королівського конюха, а з ХІІ-го століття маршалом у Франції називали придворного радника. І значно пізніше це слово почали вживати на ознаку найвищого військовика. У листопаді 1935 р. у СРСР було відновлене царське найвище військове звання – маршал. Серед п’яти перших маршалів Союзу був Семен Будьонний.
– Ну, ловко як ти розклала! Це ж виходить: і Сашко, і Петро праві?
– Таак, тоді розкажи мені, чому наш проспект носить його ім’я? Наш він чи не наш цей маршал?
– Знаєш, я б його іменем і тупик би не назвала, не те, що проспект. Чому? Подумай сама! На давніх українських землях, зараз там Ростовщина, жив собі звичайнісінький рід і мав однаковісінькі дні-будні: батракували, випивали, розмножувалися; тому й прізвище мали Буденні. Тільки на московський копил його почали писати: Будьонний.
– Виходить наш, українець, а своє ж лайно трояндами пахне, – філософствувала Хомівна.
– А чим пахне, давай з’ясуємо! Батрак, солдат, вправний вершник. Дослужився до унтер-офіцерів і потрапив у школу вершників, за його їзду сам цар потиснув руку. Але малограмотний Семен не любив читати-писати, тому пройшов усі імперські війни. Був не просто Георгіївським кавалером, а п’ятиразовим кавалером. З якого це дива? Пам’ятаєш, як у «Інтернаціоналі» оспівали нікчем?
– «хто був ніким, став усім»?
– Так. Перший хрест у Будьонного забрали за мордобій з офіцером. Став командувачем 1-ї кінної армії. Правда, був він швидше отаманом ватаги розбійників, бо цінував насамперед особисту відданість собі.
– О-о, як Янек!
– Чому тільки Янек, усі деспоти добирають слуг дурніших за себе. Навіть В.Ленін не раз висловлював стурбованість повальним пияцтвом і розкладанням у легендарній кінармії. Одного разу командир із ординарцем так надегустувалися, що заблукали і потрапили на обід до білогвардійців. А жорстокістю війська Будьонного був здивований навіть Й. Сталін. Коли у 1919 р. побачив гори трупів і зауважив, то Будьонний відповів: «Перемог без трупів не буває!». За те, що більшовики обрізали хвости коням, їх називали армією обрізаних. Так от наш Марко Безручко, генерал із Оріхова, розбив цих обрізанців і врятував від погромів не тільки Польщу, а й усю Європу.
– От-от, я й кажу: «Хай Європа зараз нам краще допомагає, бо отримає п’яну орду москальні у себе».
Кажуть, його буйний норов і веселий характер довів дружину Надію до самогубства (її знайшли застреленою). У 47 років довелося вершнику вчитися, закінчив він Військову академію ім. Фрунзе. Став маршалом. Треба сказати, що умів-таки звичайний, буденний виживати.
25-го квітня 1937-го у день народження маршала до нього у прибіг перепуджений Ворошилов і повідомив про арешти військових часів громадянської війни, на що Будьонний мудро кинув: «Нам боятися нічого: беруть тільки розумних!»
Відзначився Будьонний тим, що на пленумі ЦК РСДРП при обговоренні питання про М. Бухаріна, А. Рикова виступив за їх виключення з партії, «віддання під суд і розстріл»; а при опитуванні про виключення з партії М. Тухачевського й Я. Рудзутака написав: «Безумовно, за. Потрібно цих мерзотників страчувати». Увійшов до складу Спеціальної судової присутності Верховного суду СРСР, яке 11 червня 1937 розглянуло справу так званої «військово-фашистської змови» і засудило воєначальників до розстрілу. Правда, не побоявся маршал на пряму звернутися до Сталіна і сказати, що даремно арештували Рокосовського, бо це «наша людина». У 1949 – 1956 рр. маршал СРСР Рокосовський був міністром оборони Польщі. А на 80-річчі Семена Будьонного Рокосовський виголосив тост: «Сто лят!».
Та найчорніші сторінки цієї істоти проявилися в перші роки Другої світової. З червня 1941 р. він командував групою військ армій резерву Ставки. Знаєш отой пустир на вул. Верхній біля круглого будинку? Там була ставка Будьонного в Запоріжжі. І це з його іменем пов’язана величезна трагедія: підрив 19-го бичка Дніпрогесу, коли затопило плавні, солдат; змило геть усе з Хортиці, а там були три концтабори «ворогів народу».
Це він, головком військ Південно-західного напряму, давав розпорядження знищити всі святині Києва, замінувати Хрещатик.
Це на його совісті понад 600 тисяч загиблих солдат у Київському кітлі…
Не справдився тост Рокосовського, кривавий маршал помер на 91-му році від крововиливу в мозок. А у музеї Першої кінної армії зберігаються навіть навусники С. М. Будьонного.
Так-то я тобі скажу: сама вирішуй – конюх чи маршал.
– Допоки ж кати України будуть вмирати від старості у власних ліжках?

Лип 14, 2015Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Козак із співучою душеюромантик шахів
You Might Also Like
 
23 серпня 1942 р.
 
Роми

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image7 years ago Мовні забавки4,639
Недавні записи
  • Валентина Попелюх Стус
  • Дмитро Сигаревич
  • Самотня сосна
  • Фронтовий алфавіт
  • Многогрішний чи Ігнатович?
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ярослав до Козацький гетьман Павло Бут (Павлюк). Кумейки
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.