UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Козак із співучою душею

Козак із співучою душею

Сьогодні 13 число, але це не привід для суму. Сьогодні ж – День народження знаменитого козака, автора «Мелодії» – музичної візитки України.

Його пращури на Запорозькій Січі не тільки полюванням на ворога займалися, а були гуртом скорого реагування, наче «Альфа», тому їх називали Скориками. Пам’ятаєте, у «Сватанні на Гончарівці» Квітки-Основ’яненка відставний солдат Скорик? От вам – москаль-скорик.
Якось високий, широкоплечий Скорик звільнив із полону красуню і «козак, як орел, як побачив, так і вмер!» Ну, закохався у козачку і подався до її батьків у містечко Завалів на Тернопіллі. Стали вони жити-поживати, добра наживати. І діточок пучок нажили, й онучат догледіли.
А от їхній правнук, чи, може, праправнук (хто їх ті пра- підрахує?) Михайло теж був козаком нівроку: високим, справним, то й забрали його до цісарського війська. Тільки мав Михайло ніжну душу та вдачу голубину, не міг він убити людину, а їх гнали боснійських повстанців звоювати. І хоч їм срібло-злото обіцяли, звільнився Михась і подався до ченців у монастир поблизу Старого Самбора. Працював за трьох, їв за двох, але щось муляло його душу: не свою справу він робить. Пішов Михась до високого начальника і попросився учителем до школи. «Куди тобі, парубче? – сміється пан, – Українці годні тільки в хлопи та попи!» «Ах, так!» – Михась грюкнув кулаком по столу, а той хрусь – і попалам. Злякався пан – і дозволив Михасеві бути учителем у далекому-далекому селі коло Самбора. Там він, без спеціальної освіти не тільки гарним вчителем став, а й директором школи довгі роки працював, бо то була його справа. Там Михась знайшов собі пару напівкозачку-напівполячку. З часом приніс їм лелека синочка, теж Михайлика, донечок. І вирішив батько дати своєму синові найкращу освіту, щоб ніхто ніколи козацькою кров’ю не комизував. Закінчив Михайло-молодший університет у Відні, працював заступником Філарета Колеси у Львові в Академії наук.
У роки німецько-радянської війни старший син Михайла Скорика брав участь у Другій світовій війні в лавах дивізії «Галичина», після війни йому вдалося емігрувати до Австралії. От тому учні-третьокласники шепотілися, поглядаючи на пусту парту Мирося Скорика, що «Миросьо вивезли на білі ведмеді». Звісно, це був залізний аргумент не згадувати прізвище родини…
Десь років-кілограмів п’ятдесят тому ми любили «суботники». Вихідний був один, тому ми, дев’ятикласники, збиралися суботнього вечора у кого-небудь вдома, слухали бобінний магнітофон: Елвіса, бітлів, камінці-ролінги, перекладали з англійської тексти пісень, сперечалися і танцювали безперервно твіст, чарльстон, рок-н-рол – хто кого перетанцює.
Якось Генчик приїхав із Москви, привіз нові записи та масу чуток-пліток. А Генчик був майстром високохудожньої «лжі», з тих, хто не здихне, як не збрехне!
– Уявіть собі, я був у ресторані «Будапешт» і бачив лабуха з джаз-оркестру. Так от про того Мирося-піаніста я такого наслухався! Рід його мало не від короля Данила походить. Точно чув, що по батькові там були запорозькі козаки-спецназівці. Уявіть собі – по мамі його бабцями були Соломія Крушельницька, художниця Ярослава Музика! І цей чел – рокер організував і очолив перший український ВІА «Веселі скрипки». Він написав найперший український твіст «Не топчіть конвалій». https://www.youtube.com/watch?v=H5CaMKsTq5U
– От я дістав записи Скорика, слухайте! – Генчик увімкнув маг – і кімнату наповнили танго-блюзу «Намалюй мені ніч»,

«Я тебе почекаю»,

«Нічне місто».

Сидю – балдю…
Не знаю, скільки правди було у розповіді Генчика, але зачепило: з того часу я часто згадувала ім’я композитора – Мирослав Скорик!
З 1964 р. його музика до фільму «Тіні забутих предків»!
М. Скорик згадував, що в останній рік життя Дмитро Шостакович багато хворів, перебував у ліжку, дивився телевізор, побачив «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова та написав Скорику листа, де були такі слова: «Я восхищен вашей прекрасной музыкой!»
Потім пречудовий мультик нашого запоріжця Володі Дахна «Як козаки куліш варили» (1967) з музикою Мирослава Скорика. https://www.youtube.com/watch?v=BhkwN194yzY
Сподівалася, що він працює у Києві в консерваторії, назбирала 12 карб. на літак – і до столиці. Прилетіла раз, другий – а він то в США працює, то в Австралії.
Уже в часи перебудови я дізналася, що несолодко велося козацькому нащадкові. Народився 13 липня 1938 року у Львові, змалку займався музикою. Шестирічним Мирось мав дати концерт «бабуні Со», яка відзначила здібності малого. У 1947 р. родину Скориків репресували, загнали у «телячі» вагони й упродовж місяця етапували в Сибір. На все життя закарбувалося, як вмирали українці, як їх серед ночі викидали з товарняку.
Вісім років Мирось карався у сибірських таборах. Вперше у житті Мирось побачив чорний від вугільної сажі сніг. Його татусь, філософ, випускник Віденського університету, сторожував на цегельному заводі й продавав квитки в лазні. Але й там Мирось продовжував заняття музикою у учениці С. Рахманінова – Валентини Канторової. 1955 року родині Скорика було дозволено повернутися до Львова. 17-річний Мирослав Скорик вступив до Львівської консерваторії та навчався композиції в класі Станіслава Людкевича та Адама Солтиса. Його дипломною роботою стала кантата «Весна» на слова Івана Франка. Потім була аспірантура Московської консерваторії у класі Дмитра Кабалевського. У 25 років – наймолодший член Спілки композиторів України, викладач Львівської консерваторії на кафедрі теорії музики і композиції.
Завершив оперу М. Леонтовича «На русалчин великдень».
Оперу «Мойсей» благословив римський папа, її постановку оплатив Ватикан.
Був період, коли ми бурхливо обговорювали тему дружини Лариси – архітектора, «найінтелігентнішої інтелігентки України». Вона ж – нардеп, яка не голосувала за державну незалежність. Ми так співчували композиторові, що доля благословила його другою дружиною – Андріяною.
Мирослав Скорик – лауреат Шевченківської премії, Герой України.

Лип 13, 2015Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Правнук гетьмана Данила АпостолаКривавий маршал
You Might Also Like
 
12 січня 1907 р. народився Корольо́в Сергі́й Павлович
 
Без Гаршина нам соромно жити!
Comments: 1
  1. Ліліан
    9 years ago

    Дякую пані Ганно)))

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Video10 years ago Видатні люди2,274
Недавні записи
  • Радянський шпигун із Хортиці
  • Волобуєвщина
  • Олександр Бродський
  • Пенсії
  • Архітектор, син архітектора
Позначки
поетписьменникхудожникЗапоріжжяживописецькозацтвочервоний терорперекладачдисидентТарас ШевченкокозакиграфіккомпозиторгетьманОУНісторикскульпторБогдан ХмельницькийакторХарківпейзажистбієналеграфікаілюстраторКапністбойчукістпейзажШевченкопортретистМосковіяІван АйвазовськийжурналісткаСергій Корольовлікаркраєзнавецькороль ФранціїмитрополитпедагогСпілка письменниківКирил РозумовськийОлег ОльжичхудожницяПетлюраІван КотляревськийОстрог
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok