Євген Коновалець (син-первісток) народився 14 червня 1891 р. у с. Зашкові на Львівщині у приміщенні школи, де жив до шести років. Батько – Михайло Коновалець (*1859), священиком не став – 40 років учителював, був управителем (директором) місцевої народної школи. Його дружина Марія Сорока, доволі жорстка, маломовна особа, походила з українського священичого роду Венгриновських (Maria Sroka Wenhrynowsky), учителькою пропрацювала 30 років.
Дід о. Михайло Коновалець (1824 – 4 березня 1887, Зашків) у 1855—1887 роках був греко-католицьким парохом Зашкова. Його дружина Марія з дому Скоробогата (1832-1881).
Дядьки (брати батька) теж пішли духовною стезею: о. Володимир Коновалець був парохом села Малехів, а о. Орест Коновалець, був парохом села Страдче.
Коли родина збагачувалася сином, батько висаджував дубок на честь маляти, тому садибу прикрашають три дуби. У 1897 р. тато викупив ґрунт вище школи і побудував хату для родини.
Всі троє синів отримали ґрунтовну домашню та початкову освіту, потім курс української гімназії Львова, виш. Старший Євген став правником, Мирон – юристом, журналістом, Степан – лікарем. Довелося мені чути легенду про найменшого брата Коновальця Степана. Лікар, хорунжий 1-го полку Січових стрільців, поручик 6-ї Січової дивізії Армії УНР. Емігрував до Відня разом із дружиною та дочкою. У 1945 р. захоплений НКВД, під конвоєм відправили на поселення, згодом влаштували нещасний випадок, у шпиталі вкололи отруту.
Євген учився на правничому факультеті Львівського університету, одночасно активний юнак прослухав повний курс історії України професора Михайла Грушевського; був секретарем повітового осередку «Просвіти». Живий, веселий Євген особливу увагу надавав боротьбі за викладання в університеті українською мовою. Він був серед тих студентів університету, які 1 липня 1910 р. на другому поверсі вишу у аудиторії №3 провели несанкціонований мітинг з вимогою слухати лекції українською. Того ж дня відбулася сутичка з польськими студентами. На барикадах загинув Адам Коцко – друг Євгена, родини Коцків і Коновальців дружили. Євгена було арештовано у справі ста одного студента, але суд вирішив звільнити Коновальця. Наступного року відбувся другий арешт Євгена за участь у виборах. І знову австрійський суд відпустив 20-річного юнака.
На з’їзді студентів Коновалець слухав доповідь Дмитра Донцова, потім виступив зі своєю. У 1913 р. митрополит Андрей Шептицький і бізнесмен Степан Федак провели конференцію з представниками академічних товариств про санаторне товариство для хворих на сухоти. Серед учасників конференції був Євген Коновалець. Відомий адвокат Степан Федак-старший і митрополит Андрей Шептицький були приятелями з дитинства, завжди співпрацювали. Федак був управителем Галицької митрополії, радником із правових питань. З того часу тривали гарні стосунки трикутника: Є. Коновалець, С. Федак, А. Шептицький.
У серпні 1914-го Євгена Коновальця мобілізували до 35-го полку. Він мав звання фендрик (фенрих, фенріх (від німецького Fähnrich — «прапороносець», «прапорщик», хорунжий, підофіцер, найнижчий офіцерський ранг австро-угорської армії). У 1915 р. у бою за Маківку фендрик австрійської армії Коновалець потрапив у російський полон. Перебував у таборі в Чорному Яру біля Царицина (пізніше Сталінград, Волгоград). Там Євген Коновалець познайомився з Андрієм Мельником. Разом вони вивчали російську мову, перекладали українською військові підручники, статути. Взимку у складі 12 старшин вони втекли з табору до Києва, де сформували Галицько-Буковинський курінь, згодом перетворений на курінь Українських Січових Стрільців, потім — полк, дивізію і корпус. Коновалець і Мельник брали активну участь у звільненні заводу «Арсенал» від більшовицьких військ. Разом вони склали міцний тандем: амбіційність вождя у Є. Коновальця та логічність мислення А. Мельника, його вміння бути заступником доповнювали дует. Саме їхній корпус прикривав відхід Центральної Ради з Києва.
З рук гетьмана Павла Скоропадського фендрик Євген Коновалець отримав звання полковника. Гетьман був переконаний у особистій відданості полковника, тому відправив надійний полк у Білу Церкву, де були величезні склади, де зберігалося все військове майно Української Держави. Оскільки без полку Коновальця Директорія не мала б надії на перемогу, полковника вмовили взяти участь у протигетьманському повстанні. У бою під Мотовилівкою 200 січовиків перемогли 2000 супротивників. Петлюра удостоїв Коновальця звання отамана осадного корпусу січових стрільців. Січовики взяли Київ для Директорії. У той час, коли уряд Директорії перебував у Вінниці, Коновалець був військовим комендантом Києва.
І знову перетнулися шляхи Коновальця та Федака: син Степана Федака (теж Степан) був ад’ютантом Симона Петлюри. У цей час Степан Федак-старший був державним секретарем харчових справ уряду ЗУНР і УНР, організатором Комітету допомоги політичним в’язням. Усі інші семеро дітей С. Федака очолювали різні українські організації, фінансування допомогових фондів.
У найважчий час для Директорії Коновалець запропонував Петлюрі очолити військову диктатуру; після відмови висунув думку про тріумвірат: Петлюра-Коновалець-Мельник, і знову відмова. Після ліквідації регулярного фронту у грудні 1919 р. перебував у таборі м. Луцьк. З 1920 р. Є. Коновалець очолив таємну УВО, а С. Федак – її фінансування. Про себе полковник говорив, що живе як «бездомний бурлака», а про найближчих співробітників як про «людей невідповідних і нездібних виконати завдання». З липня 1922 р. Є. Коновалець отримав громадянство Литви та переказ із Каунаса 150 доларів щомісячно.
У 1922 р. ніжна, найгарніша з дочок С.Федака Ольга вийшла заміж за Є. Коновальця. Чоловік величав дружину «мручок» за її слабкість, безпорадність, відсутність усмішки. Улюблений зять С. Федака разом із дружиною і сином Юрком жили у Римі. 
Родина мала свої правила: гроші сім’ї були у дружини, Ольга часто позичала на партійні справи. Ні поганенького револьвера, ні собаки-охоронця на подвір’ї; тільки садок і багато квітів. 
Їв Є.Коновалець дуже мало: 1-2 яблучка ранком, потім скоро, нервово споживав сніданок. Алкоголю не поважав. По обіді спочивав, читав історичні мемуари, біографії; довго читав увечері. Рідко відвідували кіно, театр, любив «Богему» Пуччині.
Євген Коновалець та Андрій Мельник були родичами, адже останній одружився з Софією, дочкою Степана Федака. З лютого 1929 р. Є.Коновалець – дожиттєвий провідник ОУН. А. Мельник виконував спеціальні завдання Голови Проводу Українських Націоналістів Є.Коновальця. На Святвечір, 6 січня 1937 р., д-р С. Федак помер, тому обов’язки скарбника ОУН лягли на плечі А. Мельника.
23 травня 1938 р. о 12 годині у Роттердамі у ресторані «Атланта» (нині китайський ресторан) зустрілися Коновалець і Павлусь Судоплатов. Вони мирно кавували. Біля руки московського агента лежала коробка шоколадних цукерок з українським орнаментом і запискою «від друзів». Павлусь попрощався, бо мав поспішати на корабель, і вручив провіднику ОУН маленький подарунок (знав про слабинку полковника!). Коновалець спокійно допив каву, взяв коробку і вийшов. Він поспішав до Ольги та Юрка. Щойно коробка опинилася у вертикальному положенні, вибуховий механізм спрацював: вибух мав статися за пів години після зміни положення коробки. Полковник упав на стійці:
Вони злились в єдину гаму,
Єдиний витворили суд –
Гук з-під Базару і з-під Крут
Гук із Парижу й Роттердаму.
Похований легендарний Євген Коновалець у Роттердамі на місцевому кладовищі Кросвейк. Сподіваючись, що прах вождя повернеться в Україну, його забальзамували та помістили в цинкову домовину. На похороні був присутній посол Литви.
Після загибелі Є.Коновальця А.Мельник виїхав за кордон і очолив Провід Українських Націоналістів. На II Великому Зборі Українських Націоналістів у Римі А.Мельник, за підтримки А Шептицького, оголосив усний заповіт Є.Коновальця. Зал слухав стоячи і підтвердив промовця на посаді Голови ПУН і ОУН.
Ольга Коновалець із сином жили в Римі. Вона отримала атестат бібліотекаря, право на роботу за фахом у бібліотеці Йосипа Сліпого. На 20 років пережила сина. Самотня, сумна. Жоден із нащадків Степана Федака та їхні родини не залишилися в Україні.
