UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
  • Форуми
    • Вільна дискусія
    • Українська література
    • Українці й закордон
    • Музика, кіно, театр, художнє мистецтво
Головна » Регістрація » Історичні події » Одніпрянений Євген Коновалець

Одніпрянений Євген Коновалець

Євген Коновалець (син-первісток) народився 14 червня 1891 р. у с. Зашкові на Львівщині у приміщенні школи, де жив до шести років. Батько – Михайло Коновалець (*1859), священиком не став – 40 років учителював, був управителем (директором) місцевої народної школи. Його дружина Марія Сорока, доволі жорстка, маломовна особа, походила з українського священичого роду Венгриновських (Maria Sroka Wenhrynowsky), учителькою пропрацювала 30 років.
Дід о. Михайло Коновалець (1824 – 4 березня 1887, Зашків) у 1855—1887 роках був греко-католицьким парохом Зашкова. Його дружина Марія з дому Скоробогата (1832-1881).
Дядьки (брати батька) теж пішли духовною стезею: о. Володимир Коновалець був парохом села Малехів, а о. Орест Коновалець, був парохом села Страдче.
Коли родина збагачувалася сином, батько висаджував дубок на честь маляти, тому садибу прикрашають три дуби. У 1897 р. тато викупив ґрунт вище школи і побудував хату для родини.
Всі троє синів отримали ґрунтовну домашню та початкову освіту, потім курс української гімназії Львова, виш. Старший Євген став правником, Мирон – юристом, журналістом, Степан – лікарем. Довелося мені чути легенду про найменшого брата Коновальця Степана. Лікар, хорунжий 1-го полку Січових стрільців, поручик 6-ї Січової дивізії Армії УНР. Емігрував до Відня разом із дружиною та дочкою. У 1945 р. захоплений НКВД, під конвоєм відправили на поселення, згодом влаштували нещасний випадок, у шпиталі вкололи отруту.
Євген учився на правничому факультеті Львівського університету, одночасно активний юнак прослухав повний курс історії України професора Михайла Грушевського; був секретарем повітового осередку «Просвіти». Живий, веселий Євген особливу увагу надавав боротьбі за викладання в університеті українською мовою. Він був серед тих студентів університету, які 1 липня 1910 р. на другому поверсі вишу у аудиторії №3 провели несанкціонований мітинг з вимогою слухати лекції українською. Того ж дня відбулася сутичка з польськими студентами. На барикадах загинув Адам Коцко – друг Євгена, родини Коцків і Коновальців дружили. Євгена було арештовано у справі ста одного студента, але суд вирішив звільнити Коновальця. Наступного року відбувся другий арешт Євгена за участь у виборах. І знову австрійський суд відпустив 20-річного юнака.
На з’їзді студентів Коновалець слухав доповідь Дмитра Донцова, потім виступив зі своєю. У 1913 р. митрополит Андрей Шептицький і бізнесмен Степан Федак провели конференцію з представниками академічних товариств про санаторне товариство для хворих на сухоти. Серед учасників конференції був Євген Коновалець. Відомий адвокат Степан Федак-старший і митрополит Андрей Шептицький були приятелями з дитинства, завжди співпрацювали. Федак був управителем Галицької митрополії, радником із правових питань. З того часу тривали гарні стосунки трикутника: Є. Коновалець, С. Федак, А. Шептицький.
У серпні 1914-го Євгена Коновальця мобілізували до 35-го полку. Він мав звання фендрик (фенрих, фенріх (від німецького Fähnrich — «прапороносець», «прапорщик», хорунжий, підофіцер, найнижчий офіцерський ранг австро-угорської армії). У 1915 р. у бою за Маківку фендрик австрійської армії Коновалець потрапив у російський полон. Перебував у таборі в Чорному Яру біля Царицина (пізніше Сталінград, Волгоград). Там Євген Коновалець познайомився з Андрієм Мельником. Разом вони вивчали російську мову, перекладали українською військові підручники, статути. Взимку у складі 12 старшин вони втекли з табору до Києва, де сформували Галицько-Буковинський курінь, згодом перетворений на курінь Українських Січових Стрільців, потім — полк, дивізію і корпус. Коновалець і Мельник брали активну участь у звільненні заводу «Арсенал» від більшовицьких військ. Разом вони склали міцний тандем: амбіційність вождя у Є. Коновальця та логічність мислення А. Мельника, його вміння бути заступником доповнювали дует. Саме їхній корпус прикривав відхід Центральної Ради з Києва.
З рук гетьмана Павла Скоропадського фендрик Євген Коновалець отримав звання полковника. Гетьман був переконаний у особистій відданості полковника, тому відправив надійний полк у Білу Церкву, де були величезні склади, де зберігалося все військове майно Української Держави. Оскільки без полку Коновальця Директорія не мала б надії на перемогу, полковника вмовили взяти участь у протигетьманському повстанні. У бою під Мотовилівкою 200 січовиків перемогли 2000 супротивників. Петлюра удостоїв Коновальця звання отамана осадного корпусу січових стрільців. Січовики взяли Київ для Директорії. У той час, коли уряд Директорії перебував у Вінниці, Коновалець був військовим комендантом Києва.
І знову перетнулися шляхи Коновальця та Федака: син Степана Федака (теж Степан) був ад’ютантом Симона Петлюри. У цей час Степан Федак-старший був державним секретарем харчових справ уряду ЗУНР і УНР, організатором Комітету допомоги політичним в’язням. Усі інші семеро дітей С. Федака очолювали різні українські організації, фінансування допомогових фондів.
У найважчий час для Директорії Коновалець запропонував Петлюрі очолити військову диктатуру; після відмови висунув думку про тріумвірат: Петлюра-Коновалець-Мельник, і знову відмова. Після ліквідації регулярного фронту у грудні 1919 р. перебував у таборі м. Луцьк. З 1920 р. Є. Коновалець очолив таємну УВО, а С. Федак – її фінансування. Про себе полковник говорив, що живе як «бездомний бурлака», а про найближчих співробітників як про «людей невідповідних і нездібних виконати завдання». З липня 1922 р. Є. Коновалець отримав громадянство Литви та переказ із Каунаса 150 доларів щомісячно.
У 1922 р. ніжна, найгарніша з дочок С.Федака Ольга вийшла заміж за Є. Коновальця. Чоловік величав дружину «мручок» за її слабкість, безпорадність, відсутність усмішки. Улюблений зять С. Федака разом із дружиною і сином Юрком жили у Римі.
Родина мала свої правила: гроші сім’ї були у дружини, Ольга часто позичала на партійні справи. Ні поганенького револьвера, ні собаки-охоронця на подвір’ї; тільки садок і багато квітів.
Їв Є.Коновалець дуже мало: 1-2 яблучка ранком, потім скоро, нервово споживав сніданок. Алкоголю не поважав. По обіді спочивав, читав історичні мемуари, біографії; довго читав увечері. Рідко відвідували кіно, театр, любив «Богему» Пуччині.
Євген Коновалець та Андрій Мельник були родичами, адже останній одружився з Софією, дочкою Степана Федака. З лютого 1929 р. Є.Коновалець – дожиттєвий провідник ОУН. А. Мельник виконував спеціальні завдання Голови Проводу Українських Націоналістів Є.Коновальця. На Святвечір, 6 січня 1937 р., д-р С. Федак помер, тому обов’язки скарбника ОУН лягли на плечі А. Мельника.
23 травня 1938 р. о 12 годині у Роттердамі у ресторані «Атланта» (нині китайський ресторан) зустрілися Коновалець і Павлусь Судоплатов. Вони мирно кавували. Біля руки московського агента лежала коробка шоколадних цукерок з українським орнаментом і запискою «від друзів». Павлусь попрощався, бо мав поспішати на корабель, і вручив провіднику ОУН маленький подарунок (знав про слабинку полковника!). Коновалець спокійно допив каву, взяв коробку і вийшов. Він поспішав до Ольги та Юрка. Щойно коробка опинилася у вертикальному положенні, вибуховий механізм спрацював: вибух мав статися за пів години після зміни положення коробки. Полковник упав на стійці:
Вони злились в єдину гаму,
Єдиний витворили суд –
Гук з-під Базару і з-під Крут
Гук із Парижу й Роттердаму.
Похований легендарний Євген Коновалець у Роттердамі на місцевому кладовищі Кросвейк. Сподіваючись, що прах вождя повернеться в Україну, його забальзамували та помістили в цинкову домовину. На похороні був присутній посол Литви.
Після загибелі Є.Коновальця А.Мельник виїхав за кордон і очолив Провід Українських Націоналістів. На II Великому Зборі Українських Націоналістів у Римі А.Мельник, за підтримки А Шептицького, оголосив усний заповіт Є.Коновальця. Зал слухав стоячи і підтвердив промовця на посаді Голови ПУН і ОУН.
Ольга Коновалець із сином жили в Римі. Вона отримала атестат бібліотекаря, право на роботу за фахом у бібліотеці Йосипа Сліпого. На 20 років пережила сина. Самотня, сумна. Жоден із нащадків Степана Федака та їхні родини не залишилися в Україні.

Чер 14, 2021Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Ахтіар у КримуФорточка чи кватирка?
You Might Also Like
 
Карл Брюллов
 
Аморфофалюс

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image1 year ago Історичні події548
Недавні записи
  • Гамалія
  • Любарт
  • Герой бурхливої ночі
  • Ілля Кириченко
  • Ілля Борщов
Позначки
поетписьменникчервоний терорживописецькозацтвоЗапоріжжяХарківБогдан ХмельницькийхудожникТарас ШевченкоІван АйвазовськийскульпторАполлон СкальковськийОлег ОльжичПавло ПолуботокСергій КорольовКирил РозумовськийОлексій ПеровськийгетьманперекладачІван ФранкоІван КотляревськийОлександр РубецьВолодимир ЩербаненкоОлексій ГанзенМикола Костянтинович ХолоднийЕммануїл МагдесіанГригорій СвітлицькийВолодимир СікевичкінооператорВолодимир КороленкоАльфред ФедецькийВолодимир КабачокСтаніслав МрозовицькийбандуристголодоморВасиль СедлярМихайло БойчукІван ПадалкоВасиль ЗавойкоСофія Налепинська-БойчукфотографНестор МорозенкоАнатолій ЛупинісВіктор Баранов
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Мер Одеси – Григорій Маразлі
  • Ганна Черкаська до Яків Новицький – літописець Запорожжя
  • Ганна Черкаська до Батько “народних” пісень
  • Сергій до Чар-зілля
  • Олександр до Смородина чи порічка?
Сторінки
  • Нагадати пароль
  • Регістрація
  • Українська історія
2015 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.