16 квітня 1922 р. у м. Рапалло (поблизу Генуї, Королівство Італія) під час Генуезької конференції. підписано Рапалльський договір про відновлення дипломатичних відносин між Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою та Німецькою Державою. З підписання цього договору офіційно почалося закабалення України у «братньому союзі» з РСФРР.
Нерідко можна зустріти назву радянсько-німецький договір. Не зовсім так, адже радянський мав підписати СРСР, а Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) утворено 30 грудня 1922 року на I Всесоюзному з’їзді Рад.
На Генуезькій конференції зустрілися глави держав-переможниць і глави країн, що програли Першу світову війну. Для Росії вона завершилась сепаратним Договором з Центральними державами у Бресті-Литовському (березень 1918), для Німеччини — Версальським договором з державами Антанти (червень 1919).
Здавалося, що все було продумано, підготовлено, але… 14 квітня на віллі Альбертіс (резиденція Ллойд-Джорджа) глави делегацій Англії, Франції, Італії, Бельгії та Росії обговорювали меморандум лондонських експертів. Чичерін відхилив вимоги Верховної ради Антанти, висунув контрпретензії РСФРР про відшкодування збитків. Після цієї неочікуваності настала ніч перемовин між представниками Російської СФРР і Німецької імперії, що увійшла до світової історії як «Піжамна нарада». Обидві держави відмовилися відшкодувати воєнні витрати (Німеччина відмовилася від Брестського миру, Росія — від німецьких репарацій). З боку РСФРР Народний комісар закордонних справ Георгій Чічерін, з боку Німецької Держави — Райхсміністр закордонних справ доктор Вальтер Ратенау підписали договір.
Країни-переможці були глибоко стурбовані таким ходом подій. Для Веймарської республіки це був перший рівноправний договір після Версаля. Для Радянської Росії договір означав перше юридичне визнання країни Рад однією з великих держав, розірвання міжнародної дипломатичної ізоляції більшовицької диктатури.
Рапалльський договір був ратифікований Всеросійським центральним виконавчим комітетом 16 травня і райхстаґом Німеччини 4 липня 1922 року.
З підписання цього договору офіційно почалося закабалення України у «братньому союзі» з РСФРР.
Договір сприяв розвиткові взаємовигідного співробітництва Росії й Німеччини у економічній, політичній і культурній галузях.
Договір дозволив Німеччині оминути вимоги Версальського договору у підготовці збройних сил до Другої світової. У Росії після цього в 1924 — 1926 рр. було побудовано кілька німецьких військових заводів. У Москві за згодою радянського уряду – спеціального органу «Центр Москва» почали діяти військові навчальні центри рейхсверу в Росії: льотна школа й авіаційний полігон під Липецьком, танкова школа й полігон під Казанню, аерохімічна станція з випробуванням хімічної зброї під Саратовом. Німецькі й радянські спеціалісти навчалися тут аж до приходу гітлерівців до влади в Німеччині.
На території Росії створювалися радянсько-німецькі підприємства оборонної промисловості:
— авіаційний завод у Філях (за участю «Юнкерса»), що згодом перетворився на флагмана радянського літакобудування;
– хімзавод «Берсоль» з виробництва отруйних речовин поблизу Самари (за участю фірми «Штольценберга»);
– заводи, що виробляли «за німецького технічного сприяння» боєприпаси для артилерії (за участю концерна Круппа).
