У стародавні часи лицарі з ніг до голови були закуті у металеві обладунки, тому за знаменом і гербом визначали, якого він роду. Якщо при зустрічі з кіннотником у металевих обладунках, лицар впізнавав знамено і герб, він робив жест довіри: правою рукою піднімав забрало, ніби кажучи: «Ось я! Честь маю!» Віддача честі – найдавніший лицарський жест.
Прийшло слово «герб» до нас із німецької мови, де Erbe – значить спадщина. Це знак держави, міста чи роду, що передається у спадок.
Наука, що вивчає герби, – геральдика. Видатними українськими геральдиками (вченими, які досліджують герби,) були історики Вадим Модзалевський і Владислав Лукомський, а також художники: Юрій-Георгій Нарбут і запорожець Роберт Лісовський.
І це не сумна-невесела наука! Якщо трохи подумати, можна багато чого дізнатися. Наприклад, давній шанований офіційний герб монарха Великої Британії.
– Красивий герб, нічого не скажеш… – спромоглися Хомівна.
– Е, сусідонько, це ж герб Англії, Шотландії та Ірландії. Де ти їх бачиш?
– Не роби мені дірки в голові, сама кажи!
– Подивись у центр: зелений моріжок, гербовий щит готичної форми, уквітчаний стрічкою з написом французькою: «Honi soit qui mal y pense» (франц. «Ганьба тому, хто погано про це подумає») – це девіз ордена Підв’язки. Щит поділений на 4 частини, в кожній з яких укладені герби Англії, Шотландії та Ірландії.
– Де ж Ірландії?
– Ліворуч знизу на блакитному тлі арфа…
– І все?
– А тепер придивись. Щит підтримують з обох боків лев і кінь – символи влади і праці. Отут ми маємо згадати англійське слово «рампант» – Rampant нестримний; нестримний коронованный лев рампант (символ Англии) і рампант єдинорог-кінь на золотому ланцюгові (символ Шотландії).
– Ух ти, ясно сказано, кому керувати, кому на ланцюгу проживати-працювати, – замислилися Хомівна.
– А ти придивися до рослин під ногами рампантів!
– Опаньки! І тут кожному своє: біля лева троянда та конюшина, а біля коня – конюшина та бур’ян, схожий на чортополох.
– А тепер задумайся! Внизу стрічка з написом «Dieu et mon droit» («Бог і моє право» французькою мовою).
– І з якого дива тут французька? Дай пригадаю! Ти ж писала, ось-осюсьочки знайшла: «10 серпня 1539 р. король Франції Франциск I (Франсуа) запровадив у країні державну мову: він наказав складати всі офіційні документи не латиною, а французькою мовою».
– Не зовсім так. Старофранцузька мова була державною в Англії з 1066 по 1362 рр. Королівський герб Великої Британії затверджений 1837 р.
– Так можна ж було написати англійською!
– Ні, сусідонько, великі нації не соромляться своєї історії, тому не переписують її.
