Войцех Богуславський

9 квітня 1757 року у Гліні у познанському повіті народився Войцех, син Леопольда Анджея Богуславського та його дружини Анни.
Хлопчик навчався у Варшаві та Кракові, вісімнадцятирічним вступив до литовської гвардії, де він перебував до 1778 року.
9 квітня 1778 р. (у свій день народження) Войцех пережив великий успіх – його акторський дебют у Варшавському публічному театрі. Вже у липні 1778 він поставив оперу Nędza uszczęśliwiona. За кілька років він з’явився і у Львові. За ініціативи Богуславського було створено театри у Львові (1781) та Дубно. Два роки праці у місцевому театрі Львова і знову покликав вітер мандрів: подався до Варшави, де став директором Народного театру. З 1790-го він почав ставити на сцені патріотичні постановки. В. Богуславський писав оперні лібрето, робив переклади.
У 1794 він підтримав повстання Костюшка, 18 квітня підписав Акт повстання. Після придушення повстання російськими військами під керівництвом О. Суворова, він утік до Львова, де прожив чотири роки, де побачила світ краща з його музичних комедій — «Краківці та горці» (1794). Того ж року (1794) у Львові він вперше поставив “Гамлета”. Вистави відбувались польською та німецькою мовами. Його учнем був Ян Непомук Камінський.
У 1799 В. Богуславський повернувся до Варшави, де у 1811 р. організував першу драматичну школу. Останній його виступ на сцені відбувся у 1827 році.
Упокоївся 72-річний “батько польського театру” Войцех Богуславський у Варшаві 23 липня 1829 р.