16 серпня 1875 року в селі Осівці на Тернопіллі народилася Емілія, дочка Амвросія та Марії Крушельницьких гербу Сас, сестра Антона, Йосипи, Соломії, Анни Крушельницьких; Олени Охримович, Марії Дроздовської.
Українська співачка, диригентка львівського та тернопільського хорів «Боян». Емілія Амвросіївна – фольклористка: у с. Біла записувала коломийки, частина яких увійшла до видання Володимира Гнатюка «Етнографічний збірник» (1905–1907 р.); танцівні приспівки, пісні. У селі Біла Крушельницька організувала читальню товариства «Просвіта» (зібрала для неї бібліотеку), влаштовувала виставки української вишивки.
Відомий галицький рід Крушельницьких мав родинні зв’язки з священицьким родом Стернюків. От і вийшла заміж Емілія за Івана Стернюка (1878-1971). Знайшлися їм малята: дочка Катерина (15 червня 1905 пом. 21 січня 1988) і син Богдан народився у Заліщиках 5 жовтня 1906 пом. 23 червня 1996.
Коли ж загинули надії на державність УНР, українці взялися до важкої роботи: боротьби за Україну. Звичайно, для цього потрібні гроші; великі гроші, не криваві, здобуті терором (ексами), а чесним бізнесом, кооперацією. Так меценатами УВО, ОУН стали Степан Шухевич (кооператив «Калина»), Степан Федак (директор банку «Дністер»), Анастас Омелянович Ярослав Гаєв, Володимир Янів («Промбанк»).
Однією з перших бізнес-леді України стала Емілія Амвросіївна Стернюк. Влітку 1922 р. вона очолила промисловий кооператив «Українське народне мистецтво», який містився на площі Ринок, 39. Членкині кооперативу займалися вишиванням (рушники, сорочки, скатертини), килимарством, різьбою по дереву, писанкарством. Бізнес-леді Емілія Стернюк налагоджувала роботу кооперативу за швейцарським зразком, організувала домашнє виробництво – «сільські вишивальні». До дирекції кооперативу увійшли Марія Донцова, Марія Громницька, Ірена Домбчевська і Марія Біляк. Головою Наглядової Ради згодилася стати Костянтина Малицька. Крамниці кооперативу функціонували у приміщенні «Народної гостинниці» у Львові та у Варшаві.
У 1926 р. «Українське народне мистецтво» почало видавати часопис «Нова Хата», про розвиток культури, української кооперації. Журнал розповідав про українське мистецтво, поширював економічні знання.
У час німецької окупації Соломія Крушельницька, яка через травму ноги не змогла виїхати до Італії, отримала від подруги Неґріти Кано де П’яцціні запрошення до Аргентини. Соломія передала це запрошення сестрі Емілії Стернюк із родиною.
Та і за океаном Емілія Стернюк продовжувала працювати на Україну. У 1949 р. вона створила ініціятивний комітет, скликала збори українського жіноцтва в Буенос Айресі, що створили Союз Українок Аргентини. Головою якого обрали дружину вченого-енциклопедиста, оунівця Євгена Онацького – Ніну Онацьку.
Померла 89-річна Емілія Стернюк 2 січня 1965 року у м. Буенос-Айрес (Аргентіна).